Кредитний ризик комерційного банку та шляхи його мiнiмiзацiЇ

Місце теми в курсі. Опис аудиторії слухачів. Мета і завдання роботи.

Банківське кредитування є основним джерелом доходів банків, тому в

курсі “Основи банківської справи” йому приділяється багато уваги та часу.

Вивчення теми кредитний ризик не можливо без вивченя таких важливих

питань як банківська система, її роль в грошово-кредитній системі, процес

створення комерційного банку, його ліцензування, основні операції після

цього доцільно перейти до детального вивчення теми.

Кредитні операції банку є, як відомо, найдоходнішими, але й дуже

ризикованими. Дуже часто банк стикається з проблемою неповернення кредитів.

Отже, щоб уникнути ризику неповернення позики, треба досконало вивчити

процес організації банківського кредитування. Тому тема “Кредитний ризик і

споби його мінімізації“ є дуже важливою і цікавою в курсі основи

банківської справи.

Дана тема розглядає різні способи впливу на крединий ризик, умови

його зменьшення або причини його росту в конкретній кредитній угоді, етапи

контролю над позикою та можливі способи захисту від кредитного ризику.

Таким чином, тема слугує логічним продовженням вивчення курсу і

основою для подальшого його успішного засвоєння.

Цілі та завдання теми

Вивчення даної теми має за мету дати слухачам початкові знання про

основні способи оцінки кредитного ризику, його суть та способи захисту від

нього. Слухачи повинні усвідомити важливість впливу кредитного ризику на

діяльності банку та навчитись вирішувати задачі, пов’язані з процесом

кредитування, визначати різні фактори, які впливають на кредитну політику;

аналізувати ситуації, визначати проблемні кредити та шляхи виходу з

проблемних ситуацій.

Навчальним планом передбачено на вивчення цієї теми 2 лекційних та 2

семінарських години, що є дуже незначним для даної теми. Тому потрібно

зупинитись на основних моментах, зважаючи на недостатність часу. Також

частину матеріалу винесено для самостійного вивчення.

Основна мета - дати слухачам базові знання з даної дисципліни, адже

інформаційна база в наш час дуже швидко змінюється і врахувати всі ці зміни

дуже важко.

Програма курсу “Основи банківської справи”

Тема 1. Організація комерційних банків.

1. Комерційний банк як ланка банківської системию

2. Порядок створення комерційного банку.

3. Доходи, витрати і прибуток банку.

Тема 2. Формування капіталу комерційного банку.

1. Структура капіталу комерційного банку.

2. Джерела капіталу банку.

3. Формування власного капіталу.

4. Операції по залученню вкладів і депозитів.

5. Управління ресурсами комерційних банків.

Тема 3. Управління пасивними операціями комерційного банку.

Тема 4. Управління активами. Активні операції КБ.

1. Суть і характеристика активних операцій комерційного банку.

Тема 5. Врахування ризику ліквідності при управлінні активами банку.

Тема 6. Організація кредитування в банку.

1. Класифікація кредитів комерційних банків.

2. Умови і принципи надання кредиту.

3. Позичковий процент та його диференціація.

4. Етапи процесу кредитування.

5. Проблемні позики і банківський контроль.

Тема 7. Кредитний ризик і шляхи його мінімізації.

Тема 8. Різновиди кредитних операцій.

1. Кредити, пов’язані з обігом векселів.

2. Кредити під цінні папери.

3. Кредити по поточному рахунку.

4. Споживні кредити.

5. Сільськогосподарські позики.

Тема 9. Фінансування і кредитування капітальних вкладень.

1. Основи фінансування і кредитування капітальних вкладень.

2. Мобілізація коштів на фінансування капітальних вкладень.

3. Особливості фінансування капітальних вкладень за рахунок власних

коштів.

4. Довгострокове кредитування підприємств і організацій на капітальні

вкладення.

5. Довгострокове кредитування населення на споживчі цілі.

6. Лізинг.

Тема 10. Організація безготівкових розрахунків.

1. Суть і принципи організації безготівкових розрахунків.

2. Види і порядок оформлення розрахункових документів.

3. Форми безготівкових розрахунків і способи платежів.

4. Розрахунки з використанням векселів.

Тема 11. Організація і регулювання готівкового обігу.

1. Організація готівково-грошового обігу.

2. Касові операції комерційних банків.

3. Прогнозування і облік касових оборотів банків.

4. Взаємозв’язок касових і емісійних операцій банків.

Тема 12. Інвестиційна діяльність комерційних банків.

1. Суть і цілі банківських інвестицій.

2. Схожість, відмінність і зв’язок інвестиційних і позикових

операцій.

3. Ризик і ліквідність інвестиційних операцій.

Тема 13. Система валютних відносин.

1. Валютні системи.

2. Конвертованість валюти. Валютний курс.

3. Валютне регулювання.

Тема 14. Послуги комерційних банків та їх види.

1. Банківські послуги та їх види.

2. Факторинг.

3. Лізинг.

4. Гарантійні, посередницькі, консультаційні послуги.

5. Трастові послуги.

Тема 15. НБУ, його задачі, функції, сфера діяльності.

1. Стрктура і основні функції НБУ. Емісійні операції.

3. Організація міжбанківських розрахунків.

4. Касове виконання бюджету..

5. Кредитні операції і політика рефінансування.

6. Нагляд за діяльністю комерційних банків.

7. Регулювання норм обов’язкових резервів.

8. Регулювання ліквідності комерційних банків.

Вікові особливості слухачів.

Особливості викладання даної теми певною мірою повинні бути пов’язані

із особливостями обраної аудиторії слухачів (психологічними, віковими,

професійними тощо). Сучасна психологія виділяє три періоду розвитку

психології дорослих.

Перший - 25-35 років, період встановлення близьких особистих зв(язків,

реалізаціі в професійні сфері, відчуття власних сил. В цей період важливим

є професійна самореалізація.

Другий – 35 – 45 (середня зрілість), період переоцінки цілей і

досягнень. В ці роки більшість дорослих переживають кризу середини життя.

Вони співставляють цілі, які були встановлені ними в молодості, із

фактичними результатами. Залежно від перебігу цієї кризи людина може значно

активізуватись у свої діяльності або повністю змінити орієнтири (в тому

числі і фах). На перший також виходить генеративність – бажання вплинути на

наступне покоління через власних дітей. Тепер трудова діяльність – тепер е

лише спосіб самореалізації, але й і підтримка матеріального стану сім(й. У

випадку неверазного перебігу кризи доросла людина здатна втратити

зацікавленність до подальшого професійного вдосконалення, а також до

зниження продуктивності – і як результат – втрати робочого місця.

Третій – 45 – 60 (пізня зрілість), цей період визначається

результатами перебігу другого періоду. Деякі дорослі завершують свою

професійну діяльність, інші ж відчувають новий приплив сил і їх активність

значно зростає. Останні намагаються підвищити власну кваліфікацію, творчо

відносяться до роботи.

Четвертий період – 60 –70 років не є характернем для продовження

спеціальної освіти в Україні.

Одже кожна вікова група відрізняється від інших цілями, мотивацією у

навчанні, відповідальністю та фізіологічними можливостями.

Зацікавленність дорослих у навчанні відрізняється від підліткової та

юнацької, вона витікає із реальної життєвої необхідності і має практичний

хараткер. Викладач відіграє роль помічика і консультанта. Навчальний

матеріал не повинен бути переобтяженний чисто енцикелопедичними знаннями,

які відірвані від реалії. Матеріал повинен бути підібраний за останнями

науковими досягненнями. Слід враховувати, що дорослий навчається з метою

отримання певної користі (покращення матеріального стану, підвищення за

посадою тощо). Доросла людина підходить до навчання із розумінням його

необхідності, тому більш відповідально ставиться до нього. Важливу роль

також відіграє набутий досвід. Для людей, що проходять

перекваліфікацію,такий досвід може бути досить невдалим. Для них зв’язок

між навчанням і подальшою роботою є більш відчутним.

Особливо слід виділіти здатність мозку дорослої людини до розумової

діяльності на різних етапах розвитку. Так період з 25 до 30 років

характеризується піковою (найефетивнішою) стадією вищих психічних функцій.

В більш пізні роки спостерігається погіршення роботи пам(яті, зрілій людині

важко вивчати матеріал напам(ять. Потрібно більше часу для засвоєння, до

того ж зріла людина ненатренована вчитися (деякі з них важко сприймають

цілеспрямоване начання). Тепер її здібності і очікування максимально

сформорвани і теж впливають на процес навчання. Дорослим важко перевчатися,

бо це може привести до необхідності змінити свої погляди на деякі питання

(вони можуть бути помилкові).

Задачою викладача старшої вікової групи є врахування всіх цих

особливостей при плануванні та реалізації процесу навчання.

Конспект теми:Кредитний ризик і шляхи його мінімізації

У процесі проведення кредитних операцій банки стикаються з кредитним

ризиком, тобто з ризиком несплати позичальником основного боргу і

процентів, належних кредитору. Для кожного виду кредитних операції

характерні свої специфічні причини і чинники, що визначають міру ризику.

Зокрема, кредитний ризик може виникнути при погіршенні фінансового

положення позичальника, виникненні непередбачених ускладнень в його роботі,

відсутності необхідних організаторських якостей у керівника позичальника,

недостатньої професійної підготовленості банківського працівника, що

прийняв рішення про кредитування і інші обставини.

Існує декілька способів захисту від кредитного ризику:

лімітування кредитів, диверсифікація кредитних вкладень, вивчення і оцінка

кредитоспроможності позичальника, вимога від клієнтів достатнього і

якісного забезпечення по виданих кредитах, оперативність при стягненні

борга, страхування кредитних операцій.

Лімітування кредитів - це спосіб встановлення сум граничної

заборгованості по позиках конкретному позичальнику. Воно здійснюється

шляхом встановлення лімітів кредитування, які являють собою зазделегідь

встановлену граничну суму кредиту, яку позичальник має право отримати в

банку.

У практиці роботи колишніх державних банків використовувалися різні види

лімітів і їх різновиди, вихідний, внутрішньоквартальний, ліміт видач,

контрольна цифра, плановий розмір кредиту. Акціонерні комерційні банки

використовують таку форму лімітування кредитів, як кредитна лінія, яка

являє собою юридично оформлене зобов'язання банку перед позичальником

надавати йому протягом певного періоду кредити в межах узгодженого ліміту.

Кредитна лінія звичайно відкривається при тривалій і тісній співпраці між

банком і позичальником. Вона містить ряд переваг як для банку, так і для

клієнта. Позичальник отримує можливість точніше оцінювати перспективи

розвитку своєї діяльності, скоротити накладні витрати і втрати часу,

пов'язані з веденням переговорів і укладанням кожної окремої кредитної

угоди. Банк має аналогічні вигоди. Крім того, він детально знайомиться з

діяльністю позичальника. Відкривши кредитну лінію, банк незалежно від

ситуації на ринку позикових капіталів зобов'язується надати кредит

відповідно до укладеної угоди.

Диверсифікація позик, як спосіб захисту від кредитного ризику, являє

собою розподіл грошових коштів, що позичаються між різними суб'єктами

(юридичними і фізичними особами). Чим більшому числу позичальників буде

переданий у тимчасове користування позичковий капітал конкретного банку,

тим, при інших рівних умовах, меншою буде міра ризику неповернення боргу,

оскільки імовірність банкрутства багатьох позичальників значно нижче за

імовірність банкрутства одного або трьох позичальників. Для дотримання

комерційними банками принципу диверсифікації кредитів Національний банк

України встановив їм такий економічний норматив, як максимальний розмір

ризику на одного позичальника. Величина цього ризику не повинна

перевищувати 10 % власних коштів банку.

Страхування кредитних операцій, як спосіб захисту від кредитного ризику,

означає, що банки повинні створювати страхові фонди як на мікро- так і на

макрорівні, а також страхувати окремі високо ризиковані кредитні операції в

спеціалізованих страхових організаціях.

Організаційні форми і методи роботи. Рекомендації.

При навчанні дорослих ефетивно буде застосування таких організаційних

форм навчання, як лекція та семінарські і практичні заняття. Викладання

навчального матеріалу по темі пропонується здійснювати у вигляді лекцій –

евристичних бесід, лекцій розповідей. При цьому слід актуалізувати вже

набуті раніше знання. При виявленні помикових поглядів викладач повинен

зупинятись на цих питаннях. Можуть бути використанні короткі дискусії для

вияснення спірних питань. Викладач має спиратись на досвід слухачів і

намагатись встановити зворотній зв(язок з аудиторією. Для закріплення

матеріалу пропонується проводити одне – два практичних заняття. Для

мотивації самостійної роботи дорослих можна використати вхідний контроль у

вигляді тестів. Не слід акцентувати увагу тільки на репродуктивному рівні

засвоєння знань. Після короткого усного опитування необхідно відпрацювати

навички щодо аналізу умов кредитної заявки, оцінювання кредитоспроможності

позичальника і кредитного ризику взагалі, встановлення процентної ставки

відповідно до ступенню ризику, вміння формувати дотаткові захисні і

негативні обмеження. Слухачі повинні навчатися використовувати математичні

формули для розрахунку коефіцієнтів та процентів. Наступним етапом роботи

на практичному заняті пропонується аналіз конкретних ситуацій, які можуть

виникнути під час роботи банка з позичальником. Це активізує роботу

слухачів і закріпляє навички щодо прийнятя рішень. Як слухач сам аналізує

умови надання кредиту, йому легше зрозуміти вплив окремої кредитної угоди

на якість кредитного портфелю взагалі. Також пропонується давати завдання

для самостійної роботи.

| | | |я, | |

Модель інтерактивної технології навчання.

Така модель передбачає активізацію діяльності слухачів в прроцесі

навчання. Їх дії повинні бути усвідомленими, з передбаченням можливих

результатів. Для цього можна застосувати навчальну тренінгу: “Ризик і

прибуток”

Проведення такої гри передбачає розподіл навчальної групи на три

підгрупи:

Експерти. (Слухачі, обрані викладачем з участю учнів, які найкраще

засвоїли дану тему);

Банкіри. (Слухачі, які вирішують питання щодо надання кредиту);

Позичальники. (Слухачі, які мають бажання отримати позику).

Викладач відіграє роль консультанта і помічника. Кожна з підгруп може

звернутись до нього із запитаннями.

Хід гри:

Викладач готує приблизний опис ситуації, яка склалась на підприємстві

і видає, як домашнє завдання для підготовки до гри Позичальникам. Всі

підгрупи готуються по темі про кредитний ризик. На початку гри всім

підгрупам пояснюються причини і умови на яких підприємство хоче отримати

позичку. Далі іде обговорення майбутньої кредитної угоди поетапно:

Можливість надання кредиту.

Сума кредиту.(можливі обмеження)

Строк кредиту.

Процент за кредит.

Умови повернення кредиту.

Додаткові обмежувальні умови.

інше.

По кожному пункту виступають Кредитори, пропонуючи свої умови.

Позичальники можуть прийняти їх або відмовитись. Експерти описують, який

вплив це здійснило на кредитний ризик комерційного банку. Відповідно до

опису експертів Кредитори можуть змінити свої пропозиції так, щоб кредит

був якомога вигіднішим і найменш ризиковим .

Тобто при своїй взаємодії учасники опираються на висновки, зроблені

попередньою підгрупою. Виникає своєрідний ланцюг дій. І кожний учасник може

спостерігати наслідки свого рішення, несучи відповідальність за прийняте

ним рішення.

Роль викладача заключається у направленні обговорення у вірно русло і

розв(язанні спірних питань. Така гра не лише активізує роботу учасників,

але може виступати і методом контролю. Викладач оцінює роботу найактивніших

учасників.

Завдання для різних форм контролю.

Питання для усного опитування

Суть та поняття кредитного ризику.

Джерела виникнення кредитного ризику.

Залежність позичкового проценту від ступеню ризику.

Можливі шляхи захисту від кредитного ризику.

Робота з кредитним ризиком на основних етапах процесу кредитування.

Суть і значення банківського контролю за позичальником.

Задачі

1. Сума кредиту - 500 тис.грн.

Строк - 6 місяців.

Ставка проценту - 65% річних.

Знайти суму місячного платежу.

2. Для реалізації проекту фірмі “С” необхідно 700 тис.грн. Вона

звернулась до банку з проханням надати кредит сумою 750 тис.грн. строком на

4 місяці під 67 % річних.

Визначити суму кредиту та місячний платіж.

Ситуації проблемного характеру

1) Фірма “А” звернулася до банку з проханням надати кредит в сумі 450

тис.грн. строком на 6 місяців.

У банка є наступні дані:

власні кошти фірми “А” становлять 300 тис.грн.;

застави немає, але є поручитель - фірма “В”;

фірма “В” є клієнтом банку, на розрахунковому рахунку поручителя

знаходиться 500 тис.грн.. На складі у фірми “В” є товар на суму 300

тис.грн.

Оцінити слабкі і сильні сторони позичальника та вирішити: надавати

кредит чи ні.

Роботу виконувати малими групами.

2) Працюючи малими групами, визначити шляхи вдосконалення управління

ризиком в процесі кредитування (визначити головне, на що потрібно звертати

увагу при наданні кредиту).

Тести

1. В якому документі обумовлюються умови кредитної операції?

а) в договорі застави;

б) в гарантійному листі;

в) в кредитній угоді.

2. Що таке кредитний ризик?

а) це ризик неповернення позики;

б) це ризик втрати підприємством платоспроможності;

в) це ризик неповернення позики та відсотків за користування нею.

3.Джерелами кредитного ризику є:

а) погана організаційна діяльність керівництва позичальника;

б) зміна процентних ставок на грошовому ринку;

в) нездатність банку розрахуватись по своїх забов(язаннях.

4.Проблемна позика-це:

а) позика, яку немає можливості повернути;

б) позика, що не може бути повернута в строк;

в) позика, що надана для вирішення фінансових проблем, які виникли у

клієнта.

5.Побудуйте алгоритм управління кредитним ризиком:

а) оцінка ризику;

б) оперативне стягнення боргу за позикою;

в) застосування заходів щодо мінімізації кредитного ризику;

г) виявлення ризику;

д) контроль за виконанням обмежуючих умов,умов договорів страхування,

гарантії тощо.

Рекомендована література до теми.

1. Мороз А.Н. “Основи банківської справи”, К., 1994.

2. Рід в. “Комерційний банк”, Нью-Йорк, 1984.

3. Савлук М.І. “Вступ до банківської справи”, Київ, 1998.

Дидактичні матеріали “Це цікаво…”.

1.Вміле управління кредитним ризиком – це не лише запорука збільшення

прибутку,але і укріплення іміджу банку, що в свій час також сприяє

покращенню фінансового стану .Ім(я банку в деяких ситуаціях є більш вагомим

крітерієм для позичальника, ніж вигідні умови обслуговування в ньому.

Так у 70-х роках нашого століття швейцарські банки вважались

найбезпечнішими (зберігалась таємниця клієнта, а диверсифікація кредитного

портфелю забезпечувала надзвичайну довіру до банку з боку клієнтів). Один

із письменників навіть якось написав:”Якщо ви бачите, що швейцарський

банкір стрибає із вікна багатоповерхового будинку, то стрибайте слідом за

ним – там обов(язково будуть гроші.”

Під час, так званого, нафтового буму до швейцарських банків хлинув

потік грошових вкладів (“нафтових доларів”) з арабського регіону. Банки

відчуваючи свою “владу” над клієнтами, почали стрімко знижувати процентні

ставки по вкладах,якими користувалися. А через декілька років, коли банки

пропонували мінімальні ставки, а потік коштів не припинявся, банкіри почали

нараховувати на депозити від(ємні проценти. Тобто, якщо ви вкладали свої

кошти в банк, то повинні були ще і доплачувати за їх зберігання (тоді як

банк отримував маржу підчас використання цих коштів). Максимальний

від(ємний процент досягав 12% річних.

2.У 80-х роках США надавали кредити країнам Латинської Америки

(Аргентині, Бразилії, Мексиці та іншим). Суми цих позик в кінцевому рахунку

досягли 100 млрд. дол. Але у зв(язку з поганим врахуванням ступеню

кредитного ризику, позичальники виявились нездатними сплатити не лише

проценти по кредиту, але й основну суму боргу.

3.В Україні за перше піврічча 1998 року кредитний портфель комерційних

банків склав 9523,5 млн. грн., що складає 54,2% від сумарних активів (це ще

раз підтвержує, що кредитування – найголовніша активна операція для

українських банків).В той же час за 6 місяців 1998 року за рахунок

спеціально створених фондів банки списали заборгованість за безнадійними

позиками на суму 44,2 млн. грн.

Що стосується способів мінімізації кредитного ризику, то

найпоширенішим є – надання позики під заставу (44,2%), другим іде кредити

під страхування, гарантії, поруки (12,4%), та інші.

Завдання для самостійної роботи.

Обравши партнера для виконання завдання, слухачі розподіляють між

собою функції Банку та Позичальника.Позичальник має бажання взяти позику.

Він повинен скласти свою кредитну заяву, виклавши в ній умови, які його

задовольняють. Кредитор має прийняти і розглянути цю заявку, описавши на

окремому аркуші всі її “плюси” і “мінуси”.Також він описує умови, на яких

він згоден надати кредит (струкртуризує позичку).Наступний етап роботи –

укладання кредитної угоди. Позичальник і Кредитор працюють разом над

встановленням єдиних узгоджених параметрів договору, оформляють свою

домовленість в необхідних документах. Якщо кредитною угодою передбачається

забезпечення, то виконавці повинні оформити також і відповідні додаткові

угоди.

(Завдання виконується письмово і здається для перевірки викладачеві як

єдина кредитна справа. Позичальник може скласти умови як для юридичної, так

і для фізичної особи.Кредитор також представляє свої розрахунки по позичці

із поясненнями.Документи мають відповідати реальним банківським вимогам.)

Якщо викладач вирішує, що доцільнішим буде проведення описаної вище

гри, то у якості завдання для самостійної роботи може бути використана

ретельна підготовка до гри.

-----------------------

Погіршення фінансового

стану позичальник.

Спричинюється багатьма факторами (невиконанням

своїх зобов`язань контрагентами, іншими)

Погіршення кон`юнктури ринку, на якому працює позичальник.(пов`язане

із життєвим циклом товару,загостренням конкуренції,т.д.)

Погана організаційна діяльність керівництва позичальника. (погане

планування фінансових потоків у часі)

Законодавчі зміни (збільшення ставки податків, зміни в регулюванні

цін)

Навмисні крімінальні дії (видача кредиту фіктивному підприємству,

операції з інсайдерами тощо)

Некомпетентна робота працівників кредитного відділу при оцінці

позичальника (враховані не всі фактори ризику)

Договори страхування:

страхування відповідаоьності позичальника за непогашення кредиту,

страхування забезпечення, страхування кредитного портфелю

Оцінка кредитоспроможності позичальника.

Аналіз репутації, порядності, професійних здібностей та матеріальної

забезпеченності (метод коефіцієнтів та інше)

Лімітування – це спосіб встановлення граничної суми заборгованості по

позичках конкретному позичальнику (обмеження)

Диверсифікація – це розподіл грошових коштів, що позичаються, між

різними суб(єктами та за видами (при більшому розпорошенні ризик менший)

Оцінка кредитного ризику (якісна і кількісна). Визначення імовірності

непогашення боргу та міри ризику (бальні системи, статистичні, скоринг,

коефіцієнтний тощо)

КРЕДИТНИЙ РИЗИК –

Імовірність непогашення позичальником основної суми боргу за кредитом

та процентів по ній.

Кредитор

комерційний банк, що надає кредити юридичним і фізичним особам

Позичальник

Юридична або фізична особа, що отримує кредит на певних умовах

Забезпечення:

майно, гарантія, порука, переуступка вимог і інше.

Вимоги до забезпечення:

висока ліквідність, здатність до зберігання, стабільність цін …..