Організація нормування праці на підприємстві та особливості. Реферат.

ЗМІСТ

Вступ 4

Розділ 1 Сутність організації нормування праці 6

1. Суть організації нормування праці 6

2. Принципи організації нормування праці 10

Розділ 2 Організація нормування праці на підприємстві та особливості

нормування праці службовців 15

2.1 Основні функції відділу нормування праці 15

2.2 Особливості нормування праці службовців 18

Розділ 3 Шляхи вдосконалення організації нормування праці на підприємстві

Висновок 34

Список використаної літератури 38

ВСТУП

Для своєї курсової роботи я обрала тему “Організація служб нормування

праці на підприємствах та форми управління процесами нормування праці

службовців”, так як вважаю, що проблема нормування праці в останні роки

об\\\'єктивно вийшла на перший план і є одним з важливих елементів управління

персоналом організації, що пов\\\'язано перш за все з необхідністю підвищення

ефективності використання трудового потенціалу працівників, оптимізації їх

чисельності і професійного складу, а також своєчасним корегуванням вимог

до персоналу виходячи з умов ринку.

У процесі написання курсової роботи я поставила перед собою мету:

0x01 graphic

вивчити основи організації служб нормування праці на підприємстві та

особливості нормування праці службовців.

Вивчаючи питання, що стосуються організації служб нормування праці на

підприємстві та особливостей нормування праці службовців переді мною

стояли такі завдання :

0x01 graphic

з\\\'ясувати загальну характеристику процесу нормування праці;

0x01 graphic

проаналізувати рівень розвитку служб нормування праці на підприємствах у

народному господарстві на сучасному етапі;

0x01 graphic

показати форми та особливості управління процесами нормування праці

службовців;

0x01 graphic

розкрити основні проблеми і шляхи вдосконалення організації нормування

праці на підприємствах України з урахуванням передового досвіду зарубіжних

країн.

У ході написання курсової роботи я використала різноманітні джерела, а

саме:

0x01 graphic

підручник І.В. Багрової “Нормування праці”, який надав мені можливість

вивчити основні наукові положення нормування праці, види технічних норм,

методи їх встановлення, методичні вказівки щодо розробки технічно

обґрунтованих норм на різні процеси та роботи, які перш за все необхідні

для успішної діяльності менеджерів з праці і кадрів, менеджерів з

економіки підприємства. Також я ознайомилася з вітчизняним досвідом і з

новими підходами до встановлення норм праці в інших країнах

0x01 graphic

підручник В.Б. Бичіна \\\"Нормування праці\\\", що надав мені допомогу у

вивченні структури і функції служб, що займаються нормуванням праці на

підприємствах.

0x01 graphic

Постанову Кабінету Міністрів № 197 від 20 березня 1995 р. “Про заходи

поліпшення нормування праці в народному господарстві”, якою затверджено

заходи поліпшення нормування праці в народному господарстві.

Також мною був опрацьований Кодекс законів про працю України та періодичне

видання “Праця і зарплата” за 2003-2004 роки.

Розділ 1

СУТНІСТЬ ОРГАНІЗАЦІЇ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ

1.1 Суть організації нормування праці

Серед великого кола проблем, що постають перед виробництвом у часи

трансформації економіки України в ринкову, центральне місце належить

ефективності використання живої праці залучених до виробництва

працівників. Сучасні ринкові процеси в економіці України потребують

значних інвестицій для оновлення виробничого апарату в усіх галузях

господарства. Але нова техніка зможе дати значне зростання ефективності

суспільного виробництва тільки тоді, коли наявні умови використання

трудового потенціалу будуть відповідними до можливостей та потреб техніки.

В умовах все ще низького рівня механізації, розповсюдження ручної праці

робітник відіграє вирішальну роль у безпосередній зміні форми, якості,

положення і стану предмета праці. Можливості виробництва значною мірою

визначаються фізичними можливостями людини та раціональною організацією її

трудового процесу.

Сучасне виробництво ґрунтується на глибокому поділі та кооперуванні праці,

для нього характерна одночасна зайнятість великої кількості робітників та

інших груп персоналу, результати діяльності яких складаються у сукупний

продукт праці. І для того, щоб цей складний процес ставав більш

ефективним, усі його складові повинні витримуватись у певних пропорціях,

побудованих на нормах праці.

Нині під нормуванням праці розуміють науковий метод вивчення процесу праці

і встановлення на цих засадах науково обґрунтованої міри праці як

необхідної та достатньої кількості і якості праці, що потребує виконання

певної роботи, виготовлення конкретної продукції у певних

організаційно-технічних умовах виробництва.

Як професійна діяльність технічне нормування являє собою вид практичного

економічного забезпечення процесу управління виробництвом на засадах

науково обґрунтованих оцінок фактичних витрат живої праці, встановлення

ефективної прогресивної міри її витрат у вигляді норм і нормативів при

впровадженні кращих технологічних процесів, ноу-хау, оновленні та

модернізації техніки, удосконалення організації виробництва і праці,

своєчасного впровадження оновлених норм праці у виробництво.

Технічне нормування праці являє собою метод встановлення технічно

обґрунтованих норм часу для виконання певної роботи (або встановлення

норми виробітку на одиницю часу) на основі вивчення процесів праці на

робочих місцях; розробки та впровадження заходів, спрямованих на

поліпшення організації виробництва і праці.

Норми, визначені методами технічного нормування, сприяють підвищенню

продуктивності праці та її матеріальному стимулюванню. Нормування праці на

підприємстві виконує надзвичайно важливі функції, тому що норми є основою

виробничого планування на всіх рівнях та організації виробництва і праці,

підставою для правильного встановлення заробітної плати робітникам

виробничої та невиробничої сфери, засобом врахування індивідуальних і

колективних результатів праці, а також розповсюдження і закріплення

передових ноу-хау. Слід відзначити, що жодну з цих функцій не можна

розглядати як домінуючу, бо кожна спрямована на забезпечення економії

робочого часу та підвищення ефективності його використання.

Головною метою нормування, встановлення міри праці в ринкових умовах на

кожному підприємстві є максимальне зменшення витрат виробництва за рахунок

щільного використання робочого часу, вивільнення його від непродуктивних

втрат. Міра праці являє собою робочий час, який необхідно вкласти у

виробництво конкретної продукції, роботи або її частини. Тому практичні

завдання технічного нормування праці полягають у забезпеченні економії

робочого часу та всемірного підвищення ефективності його використання на

конкретних робочих місцях у виробничих умовах діючого підприємства.

Завдання технічного нормування можна визначити як:

0x01 graphic

встановлення нормативу часу на одиницю продукції;

0x01 graphic

впровадження найбільш раціонального режиму використання устаткування,

машин і механізмів;

0x01 graphic

розробку найбільш раціональної структури виробничого процесу;

0x01 graphic

впровадження ефективної організації праці робітника на робочому місці.

Необхідність технічного нормування праці обумовлена його роллю в системі

економічної роботи на підприємстві як основи планування обсягів праці,

чисельності персоналу і фонду заробітної плати. За допомогою технічного

нормування праці визначають:

0x01 graphic

зміст, раціональну структуру і тривалість робочих процесів у часі;

0x01 graphic

уточнюють виробничі плани підприємства та провідних його дільниць;

0x01 graphic

створюють ефективну оплату праці персоналу;

0x01 graphic

визначають науково обґрунтовану потребу підприємства та його підрозділів у

трудівниках різних категорій, в першу чергу - робітниках.

Встановлення норм праці на окремі види робочих процесів і операцій

дозволяє розраховувати й витримувати необхідні кількісні та якісні

пропорції праці між цехами, виробництвами, робочими місцями. Не менше

значення мають норми і всередині підприємства як еталони раціональної

організації праці на кожному робочому місці. Важливу роль відіграє

нормування як один з головних елементів організації оплати праці, оскільки

норми витрат робочого часу одночасно стають і мірою винагороди за працю,

маючи тісний зв\\\'язок з тарифною системою, якістю та кількістю праці. Норми

допомагають оцінити й порівняти результати роботи колективів у цілому та

окремих членів колективу, стимулюють їх до творчого пошуку резервів

виробництва.

Важливість науково обґрунтованого нормування праці при вирішенні завдань

організації колективної праці полягає в тому, що воно допомагає

розподілити роботу між виконавцями, забезпечити більш повне використання

робочого часу, спроектувати раціональну організацію праці, вдосконалити

її. Порівняння фактичних витрат робочого часу з нормативними є основою

вибору найбільш раціональних форм функціонального та кваліфікаційного

поділу праці з метою повного та ефективного використання фонду робочого

часу, розстановки виконавців по робочих місцях. Тому нормування праці є

основою формування бригад, визначення загальної трудомісткості належних до

виконання робіт, розрахунків потрібної чисельності працівників за

професіями та кваліфікацією, тобто є основою правильного визначення

кількісного та якісного складу бригад, без надлишкової чисельності

робітників.

Отже, нормування праці являє собою велику рушійну силу підвищення

ефективності виробництва.

Предметом нормування праці є тривалість у часі трудового процесу, його

складу і послідовності складових частин.

Об\\\'єктом нормування є доцільна діяльність людини фізичної чи розумової

праці, тобто трудовий процес в його конкретному протіканні як складова

виробничого процесу на робочому місці. Тому норми праці широко

застосовуються у роботі підприємства і визначають ряд його економічних

показників.

Безпосередній зміст діяльності працівників, що займаються нормуванням

праці на підприємстві, включає:

0x01 graphic

вивчення й аналіз кожного елемента виконуваної роботи і виробничих

можливостей робочого місця та підрозділу;

0x01 graphic

узагальнення передового виробничого досвіду організації виробництва і

праці, впровадження раціональних прийомів і методів праці;

0x01 graphic

проектування складу, регламенту та послідовності виконання трудових

процесів (операцій) на основі даних аналізу;

0x01 graphic

обґрунтування розроблених варіантів виконання робіт з технічної,

економічної і психофізіологічної точок зору;

0x01 graphic

встановлення норм праці (тобто визначення нормативних величин кожного з

елементів трудового процесу), перевірку та уточнення їх у виробничих

умовах;

0x01 graphic

створення засад для впровадження цих норм.

На підставі такого послідовного дослідження конкретної операції, її

структури, методів виконання з\\\'являється можливість розробки конкретних

шляхів удосконалення та скорочення часу на виконання того чи іншого

трудового елемента і як кінцевий результат підвищення продуктивності

праці. [2]

1.2. Принципи організації нормування праці

Для забезпечення виконання зазначених завдань у всіх їх багатогранності та

взаємообумовленості нормування праці ґрунтується на певних наукових

принципах, дотримання яких гарантує підвищення продуктивності суспільної

праці ( рисунок 1). [14]

Рисунок 1. Склад наукових принципів організації нормування праці

+-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------+

| |Принцип забезпечення | |

| |максимальної відповідності | |

| |норм суспільне необхідним | |

| |витратам праці | |

| |---------------------------+--------------+ |

| | |--------------+-----------------------+ |

| | | |-----------------------+------------+ |

| | | | |------------+---------------+ |

| | | | | |---------------+-----------------------+ |

| | | | | | |-----------------------+--------------+ |

| | | | | | | |--------------+--------------|

|-----------| | | | | | | |--------------|

| | | | | | | | | |

+-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------+

Визначальним серед засад нормування праці є принцип забезпечення

максимальної відповідності норм суспільно необхідним витратам праці. Ця

вимога обумовлена тим, що норми завжди виконують роль одного з

найважливіших засобів підвищення продуктивності праці у конкретному

виробництві. Якщо норми витрат праці на окремому підприємстві значно вищі

суспільна необхідних, то це робить його діяльність збитковою,

нерентабельною, призводить до банкрутства. Якщо ж підприємство впроваджує

більш економні норми праці, воно знижує витрати підвищує

конкурентоспроможність своєї продукції на ринку.

Економічна сутність першого принципу логічно продовжується принципом

необхідності забезпечення прогресивності норм, тобто доведення їх до рівня

витрат праці, який нижче суспільна необхідного. Виконання цієї вимоги

робить норми стимулятором науково-технічного та організаційного прогресу,

сприяє підвищенню ефективності виробництва.

Дієвість та ефективність норм забезпечуються виконанням вимог принципу

наукової та організаційно-технічної обґрунтованості норм, що

характеризується рівнем використання досягнень науки за умови повної

відповідності розроблених норм реально досяжної продуктивності праці та

максимального використання виробничих резервів. Під

організаційно-технічною обґрунтованістю норм розуміють повноту врахування

при їх розробці всіх виробничих факторів, що впливають на продуктивність

праці. Необґрунтовані норми гальмують підвищення ефективності праці.

Досягнення дієвого аналізу резервів виробництва на засадах використання

прогресивних та всебічно обґрунтованих норм праці пов\\\'язане з виконанням

принципу єдності застосованих норм, рівної напруженості, тобто отримання

за їх допомогою однакових результатів в ідентичних організаційно-технічних

умовах. Це повинно забезпечити встановлення однакових норм витрат праці на

однакові роботи, що виконуються в аналогічних організаційно-технічних

умовах, незалежно від галузевого профілю підприємства. Таку ефективність

нормування обумовлює дотримання принципу обов\\\'язкового комплексного

охоплення всього обсягу робіт обґрунтованими нормами з урахуванням всіх

наявних на підприємстві факторів. При наявності робіт, трудомісткість яких

невідома, контроль за мірою праці стає складним, а іноді неможливим.

Нормування повинно охоплювати весь комплекс факторів продуктивності праці

на робочих місцях: технічних, технологічних, організаційних, економічних,

соціальних, природно-кліматичних, психофізіологічних. Неповний облік

дієвих факторів чи витрат праці робить узагальнені розрахунки

трудомісткості виробництва в цілому недостовірними. Причому неточність

комплексного нормування (тобто можлива його похибка) залежить від рівня

похибки найбільш недосконалої норми.

Не менш важливими є вимоги принципу чіткої регламентації складу робіт та

організаційно-технічних умов їх виконання, що враховуються при розробці

норм. Значення регламентації складу робіт полягає в тому, що у виробничих

умовах лише найдоцільніша організація дає найбільш ефективні результати.

Всі надлишкові елементи трудового процесу ведуть до надмірних витрат

праці. Тому встановленню норм повинно передувати впровадження

раціонального складу робіт, виконуваних найбільш доцільними методами.

Це повністю коригується дотриманням принципу оптимального вибору об\\\'єкта

дослідження як одиниці нормування праці. Кожний об\\\'єкт нормування повинен

мати таке визначення за функцією та робочим місцем, яке дозволило б чітко

відрізняти його від інших об\\\'єктів і точно фіксувати час виконання

конкретної роботи, операції. Оптимальними критеріями можуть бути:

виявлення чіткого об\\\'єктивного взаємозв\\\'язку між зовнішніми ознаками

нормованої праці та її змістом, можливостями формального обліку

результатів та зіставленням особливостей виконання у різних

організаційно-технічних умовах; стабільність внутрішнього змісту протягом

досить тривалого часу.

Забезпечення умов економії праці пов\\\'язане з виконанням вимог принципу

демократичного широкого залучення трудящих до розробки норм праці. Він

передбачає ініціативу трудящих, робітників в освоєнні, впровадженні

прогресивних норм, їх перегляді, розширенні прав трудових колективів у

встановленні міри праці з урахуванням умов праці та її напруженості на

конкретних робочих місцях.

Відповідно до мети, завдань та принципів складається зміст процесу

організації нормування праці на підприємстві. Це:

0x01 graphic

вивчення та аналіз змісту і характеру праці відповідної категорії

персоналу в цілому та окремих професійно-кваліфікацій них груп зокрема у

реальних організаційно-технічних і санітарно-гігієнічних умовах;

0x01 graphic

вивчення передового науково-технічного виробничого вітчизняного та

закордонного досвіду, аналіз можливостей впровадження його в умовах

підприємства;

0x01 graphic

встановлення конкретної мети розробки певної норми, визначення вимог до

неї, вибір методу нормування, вирішення питання необхідності проведення

науково-дослідних робіт, що передують розробці норми, чи наявній

можливості використання для цього типових галузевих або інших існуючих

норм;

0x01 graphic

проектування виконання роботи, ефективного складу її процесів,

послідовності виконання у часі, що найповніше відповідало б

організаційно-технічним умовам виробництва; відповідно до цього

встановлення необхідного ступеня деталізації трудового процесу, способу

спостереження і фіксації результатів, кількості спостережень;

0x01 graphic

апробація норм, оцінка їх економічної ефективності, аналіз тенденцій змін

організаційно-технічних умов, уточнення норм;

0x01 graphic

впровадження норм на конкретні робочі місця у виробничому процесі.

Таким чином, значення організації нормування праці полягає в тому, що воно

являє собою одну з найважливіших складових частин використання суспільної

праці на рівні конкретних підприємств. Упровадження тут ефективного

нормування дозволяє виявляти об\\\'єктивні втрати робочого часу та достовірно

встановлювати їх кількість, відшукувати наявні резерви збільшення

продуктивності праці та підвищення ефективності виробництва, конструювати

раціональний склад і структуру трудових процесів з більш повним

використанням робочого часу. Це стає засадами розробки обґрунтованих

планів виробництва і праці, визначення реальної потреби в кількісному та

якісному складі працівників.[4]

Отже, сучасна організація нормування праці, що переходить від

недосконалого, ненаукового за підходами досвідно-статистичного нормування

до застосування техніко-економічно та психофізіологічно обґрунтованих норм

праці для всіх категорій працівників, стає міцною основою для планування

чисельності працівників, доцільної їх розстановки, найбільш ефективного

використання техніки і можливостей людей.

На державному рівні контроль за станом нормування праці в народному

господарстві здійснює Міністерство праці, яке за участю Міністерства

економіки, Міністерства статистики, Міністерства фінансів і галузевих

міністерств щорічно до 15 вересня інформує Кабінет Міністрів України про

стан нормування праці в народному господарстві та вносить пропозиції про

його поліпшення.

Постановою Кабінету Міністрів від 20 березня 1995 р. за № 197 були

затверджені заходи поліпшення нормування праці в народному господарстві,

які передбачали проведення організаційно-методичної роботи по створення

нормативної бази (виконавцями є - Національний центр продуктивності

Мінпраці, міністерства, інші органи державної виконавчої влади).

Для створення нормативної бази Постановою передбачено:

0x01 graphic

інвентаризацію наявних нормативних документів з питань нормування праці,

визначення міжгалузевих та галузевих нормативів праці, що підлягають

переробленню і доповненню, а також видів робіт, на які не розроблені

зазначені нормативи;

0x01 graphic

розроблення, перероблення і доповнення міжгалузевих і галузевих норм і

нормативів праці;

0x01 graphic

створення банку міжгалузевих і галузевих норм і нормативів праці та

забезпечення їх тиражування для галузей народного господарства за їх

замовленнями;

0x01 graphic

розроблення “Анотованого каталогу міжгалузевих матеріалів з нормування

праці”;

0x01 graphic

розроблення та затвердження рекомендацій щодо нормування праці в галузях

народного господарства;

0x01 graphic

забезпечення первинного обліку з питань нормування праці;

0x01 graphic

розробку та затвердження статистичної звітності з питань нормування праці

в основних галузях народного господарства;

0x01 graphic

визначення потреби і затвердження заходів щодо підготовки і підвищення

кваліфікації фахівців у галузі нормування праці.[2]

Розділ 2

ОРГАНІЗАЦІЯ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ ТА ОСОБЛИВОСТІ НОРМУВАННЯ

ПРАЦІ СЛУЖБОВЦІВ

2.1 Основні функції відділу нормування праці

На кожному великому підприємстві є відділ, бюро чи нормувальник, які

безпосередньо здійснюють нормування праці. До основних функціональних

обов\\\'язків працівників централізованої служби (бюро, відділу) входить:

0x01 graphic

забезпечення організації технічного нормування праці на підприємстві в

цілому та в окремих його підрозділах;

0x01 graphic

встановлення науково обґрунтованих норм праці та їх перегляд при

реконструкції устаткування, його заміні, вдосконаленні виробничого

процесу;

0x01 graphic

забезпечення контролю впровадження й виконання відповідних норм праці та

правильного їх застосування при оплаті праці;

0x01 graphic

організація нагляду за станом робочих місць, правильною розстановкою

робітників у виробничому процесі;

0x01 graphic

інструктаж робітників щодо поширення передових методів праці;

0x01 graphic

виконання фотографій та хронометражних спостережень згідно з планом з

метою вдосконалення норм праці і запобігання непродуктивним витратам та

безпосереднім втратам робочого часу.

Під управлінням нормуванням праці на підприємстві розуміють сукупність

організаційно-технічних, економічних та соціально-гігієнічних заходів,

здійснення яких веде до економії праці.

Склад фахівців, зайнятих нормуванням праці, залежить від багатьох

обставин, серед яких головна - вирішення питання:

0x01 graphic

чи на підприємстві буде самостійно впроваджуватися встановлення й перегляд

норм (тобто власним штатом фахівців);

0x01 graphic

чи планується залучення фірм, інститутів, консультантів, що

спеціалізуються на нормуванні праці, до розробки, практичного застосування

та перегляду норм.

Якщо підприємство зорієнтоване на створення власної служби нормування

праці, то її чисельний склад залежатиме, в першу чергу, від чисельності

персоналу підприємства, розповсюдження відрядно оплачуваних робіт і

бажання охопити нормуванням праці допоміжні роботи й допоміжні та

обслуговуючі цехи, управлінський персонал. За наявності розвиненого

технологічно-виробничого складу підприємства і досить великої чисельності

персоналу доцільно мати нормувальників, кожного з них прикріпити до одного

основного чи до кількох допоміжних та обслуговуючих цехів. З точки зору

побудови управлінсько-організаційної структури, за наявності 8—10

нормувальників їх слід об\\\'єднати у складі бюро нормування праці. А за

необхідності проведення поглибленого аналізу особливостей організації

виробництва і функціонування живої праці на робочому місці доцільно

залучати до штату фахівців з психології та фізіології праці. Розширення

обсягу нормувальної роботи (наприклад, внаслідок збільшення масштабів

виробництва чи його ускладнення) потребує розширення штату

фахівців-нормувальників та залучення до роботи технічних виконавців

середнього рівня освіти - хронометражистів. Увесь цей персонал може

скласти штат відділу нормування праці (на практиці спеціалістів з

нормування та оплати праці об\\\'єднують у такий же за назвою відділ).

Відповідно до потреб виробництва на підприємстві можуть бути створені

централізована, децентралізована та змішана структури управління. Найбільш

поширена змішана форма, яка поєднує переваги централізованої та

децентралізованої форм управління нормуванням праці.

Ця структура складається з єдиного організаційно-методичного центру (бюро,

лабораторії, відділу, у штаті яких є найбільш кваліфіковані нормувальники,

а також фізіологи, психологи, хронометражисти й програмісти ПЕОМ) та

цехових нормувальників (або цехових бюро у великих цехах). В Україні нині

відсутні фірми, що спеціалізуються на нормуванні праці. Але розвиток

ринкової інфраструктури в економіці вимагає їх створення. Структура служби

нормування праці агропромислового підприємства “Нижньодніпровець” наведена

у схемі 1.

0x08 graphic

Схема 1. Структура служби нормування праці на агропромисловому

підприємстві

2.2 Особливості нормування праці службовців

Економічна ефективність народного господарства в цілому усе більше

залежить від продуктивності праці керівників, фахівців і службовців. Уже

зараз частка цієї категорій працівників, наприклад, у США (і інших

капіталістичних країнах) більша 80% зайнятого населення.

Нормування праці службовців, що виконують великий обсяг повторюваних

операцій, принципово не відрізняється від нормування праці робітників

основного виробництва. У країнах з розвинутою економікою розроблено і

широко застосовуються системи мікроелементних нормативів для офісних

робіт, серед них МТМ-С (Міжнародна асоціація МТМ), Universal Office

Controls (консультативна фірма «Мейнард энд К°»), Advanced Office Controls

(консультативна фірма «Нолан і К°»), IBM Common Staffing Sistem (фірма

ИБМ). Усі перераховані системи розраховані на автоматизовану розробку

норм.

Специфіка праці інших категорій службовців, не дає основ для поелементного

нормування. Спостерігається тенденція застосування вибіркового аналізу

робочого часу з застосуванням самозвітів, статистичного аналізу і

дослідно-статистичного нормування.

Провідна роль у нормуванні праці службовців належить американським банкам,

а також державним підприємствам і установам. У 1986 р. президентом США був

підписаний циркулярний лист, що поклав початок програмі удосконалювання

діяльності урядових закладів, у якій велика увага приділена підвищенню

продуктивності праці.

З\\\'ясуємо, як повинно проводитись і у чому особливість нормування праці

службовців.

Нормуванню праці службовців повинні передувати аналіз системи керування,

оцінка організаційної структури, здійснювані з використанням анкетування.

По закінченні цих двох етапів визначається перелік робіт, що вимагають

нормування.

У книзі М. Манделя «Вимір і стимулювання продуктивності праці службовців

невиробничої сфери й урядових закладів» пропонується вісім рівнів

укрупнення будь-якої діяльності:

VIII — загальне формулювання цілей і задач організації;

VII — їхня конкретизація у виді системи кількісних показників;

VI — планування, засноване на контрольних показниках;

V — визначення кінцевих продуктів;

ІУ — визначення проміжних продуктів;

III — розчленовування виробничого процесу на операції;

II — розчленовування операції на елементи;

I — дроблення на рухи.

При виборі методів нормування праці службовців, як правило, виходять з

того, що членування процесу праці нижче четвертого рівня в більшості

випадків недоцільно. Тим більше це положення застосовне при розробці

методів нормування праці керівників, фахівців і службовців. У більшості

випадків витрати часу на чисто технічні функції не визначають ефективності

їхньої роботи, установлюваної за кінцевими результатами. Нормування праці

в даному випадку спрямовано не на скорочення витрат часу на виконання

різних видів робіт, а на з\\\'ясування ступеня завантаженості окремих

працівників, трудомісткості проектів, прогнозування потреб в інженерних

кадрах. Так, розроблена в авіакомпанії «Федерал Експрес» методика

нормування праці інженерів-технологів припускає розрахунок коефіцієнта

трудомісткості робіт, у якому враховуються складність завдання,

завантаженість працівника по даному проекті іншими роботами. Коефіцієнт

розраховується на будь-які проміжки часу, для кожного працівника і

підрозділу в цілому.

Для нормування різних видів офісної і управлінської праці усе ширше

застосовується метод миттєвих спостережень, що дає можливість здійснювати

збір даних як самим нормувальником, так і працівниками (різні форми

самоаналізу). Розроблено різні методи кодування й упорядкування

інформації, що полегшують її наступну обробку на ЕОМ.

У 70-80-і рр. вперше була поставлена задача кількісної оцінки праці

керівників, особливо керівників вищої ланки. Складність їхньої праці

ускладнює оцінку. Якщо додати до цього ряд психологічних і соціальних

факторів (небажаність присутності стороннього, очевидний опір багатьох

керівників, їхня визначна роль в організації), проблема стає ще більш

складною.

Оригінальна методика аналізу й оцінки праці керівників була розроблена

фахівцями Скандинавських країн. Вона орієнтована на застосування методу

миттєвих спостережень з використанням електронного реєстратора даних, що

дозволяє здійснювати їхню автоматичну обробку.

Творці методики відійшли від традиційного принципу, покладеного в основу

методу миттєвих спостережень, — фіксації попередньо визначених видів

робіт. Замість цього складається перелік ключових слів, набір яких включає

всі сторони роботи даного керівника. Розробляються кодові форми, що

складаються з декількох переліків ключових слів, що відбивають, наприклад:

вид роботи, її ціль, учасників. Для реєстрації своєї роботи керівнику

досить вибрати по слову з кожного списку, натиснути відповідну клавішу на

електронному реєстраторі. Закодовані дані (вид діяльності, її тривалість,

частота повторення) вводяться в машину. Результати аналізу можуть бути

отримані у виді таблиць, чи карт діаграм, а також у вартісному вираженні.

Досліджуючи в такий спосіб роботу ряду керівників, можна скласти уявлення

про роботу всього адміністративно-управлінського апарата, домогтися її

поліпшення на реальній основі. Методика застосовується також для

упорядкування капіталовкладень, оцінки програми перепідготовки і

підвищення кваліфікації керівних кадрів, оцінки ефективності «керування по

цілям» і в ряді інших випадків. Вона одержала досить широке поширення не

тільки в Скандинавських країнах, але й у США.

Хоча необхідність підвищення темпів росту продуктивності праці керівників,

фахівців і службовців добре усвідомлюється фахівцями в області організації

праці і керування, масштаби проведених у цьому напрямку заходів не можна

назвати широкими. Незважаючи на наявність програми стимулювання

продуктивності праці, у державних установах США, наприклад, темпи росту

продуктивності за останні роки складали не більш 1,5%, що нижче середнього

показника по країні. Далеко не всі компанії розробляють плани заходів,

спрямовані на підвищення ефективності праці цих категорій працівників. Але

навіть якщо такі плани і існують, найбільш слабке місце в них — питання

кількісної оцінки праці, тобто його нормування.[4].

Розглянемо зміст праці службовців.

Зміст праці службовців значно відрізняється від змісту праці робітників,

тому що функціональне призначення кожної з цих груп персоналу різне.

Зміст праці такої групи службовців, як керівники, полягає в керуванні

персоналом на різних ієрархічних рівнях підприємства: від робітників та

службовців до керівників підрозділів, служб, відділів, їх заступників.

Зміст праці службовців-фахівців полягає у своєчасному й повному постачанні

фахової інформації для забезпечення ритмічного та безперебійного ходу

технологічного виробничого процесу і функціонування економічного механізму

підприємства в цілому та окремих його структурних підрозділів.

Зміст праці інших службовців полягає в обслуговуванні інформаційних

потоків у технічний, технологічній і економічній сферах функціонування

підприємства.

Відповідно до зростання обсягу виробництва збільшується обсяг робіт за

всіма цими функціями, що викликає розростання

адміністративно-управлінського апарату підприємства. Тому нормування праці

службовців створює засади науково обґрунтованого встановлення чисельності

цієї групи персоналу, обмеження необґрунтованого її зростання, скорочення

надлишкових витрат праці, робочого часу (і, відповідно,— заробітної

плати). Але при цьому не повинні виникати так звані вузькі місця на тій чи

іншій ділянці керівної, фахової чи службової праці.

Сучасне виробництво не може функціонувати без інформації на всіх етапах

виготовлення продукції, починаючи з етапу підготовки виробництва й

забезпечення виробничого процесу, закінчуючи етапами її рекламування,

просування до споживача, реалізації та надання підсумкової оцінки

господарській діяльності підприємства в цілому.

Інформація являє собою програму виробничої діяльності, виконання якої

забезпечує отримання економічно ефективних результатів, тому вона є

невід\\\'ємною частиною продуктивної праці. З розвитком виробництва

інформаційна робота набуває самостійної виробничої функції, тому що чим

значніші поділ та кооперування праці, концентрація та спеціалізація

виробництва, тим значніші зусилля потрібні для координування праці

численних працівників, машин, механізмів, технологічних потоків. Усе це в

сукупності відокремлює діяльність з отримання та обробки поточної

інформації, її аналізу й переробки в нову інформацію від безпосередньо

виробничих функцій, пов\\\'язаних з впливом на матеріальні об\\\'єкти праці.

Діяльність, яка пов\\\'язана з розробкою та використанням виробничих програм

і яка полягає у здійсненні комплексу операцій з обробки виробничої

інформації, називається управлінською, а зайнятих нею працівників

зараховують до апарату управління. Продуктом їхньої праці є інформація,

яку використовують як провідник впливу органів управління на виробництво.

Тому за своєю економічною сутністю інформація належить до засобів

виробництва.[14]

Особливості, притаманні інформації як проміжному продукту праці у сфері

управління виробництвом, обумовлюють урахування обсягу та складності

інформації, яку необхідно виробити для забезпечення ефективного

функціонування підприємства. Слід зазначити, що ця робота значно

ускладнюється нематеріальним характером інформації, різними методами її

фіксації, різним співвідношенням обсягів зафіксованої та незафіксованої

інформації, часто неможливістю правильної оцінки важливості окремих видів

інформації для вироблення управлінського рішення, вплив попереднього

трудового досвіду на своєчасність і якість продукту — управлінського

рішення, програм виконання виробничого завдання, діяльності підприємства,

заходів щодо втілення програми та ін.

Ускладнює процес нормування праці керівників та фахівців ще й те, що в

їхній роботі значне місце належить елементам творчої праці, які базуються

на інтенсивній розумовій діяльності. Творчі процеси проходять за складними

і специфічними психофізіологічними законами, що практично не підлягають

зовнішньому контролюванню, їх можна оцінити лише опосередковано — за

складністю праці ( що, у свою чергу, ще не має однозначної методики

оцінки), її інтенсивністю та якістю, і оскільки вимірювання всіх цих

показників стосовно до розумової праці дуже проблематичне, то й нормування

цієї праці не таке конкретне, як нормування праці робітників.

На практиці до нормування праці керівників, фахівців та інших службовців

має місце застосування таких показників:

0x01 graphic

ступінь завантаження виконавця основними роботами, який визначають як

відношення нормативної трудомісткості запланованих (чи вже виконаних)

робіт, відповідних за складністю кваліфікації службовця, до корисного

фонду його робочого часу;

0x01 graphic

ступінь завантаження виконавця нормованими роботами, який визначають як

відношення трудомісткості всіх запланованих (чи вже виконаних) робіт

згідно з установленими нормами робіт (що належать до конкретної функції

керування) до корисного фонду робочого часу службовця. Цей показник

найбільш узагальнений і дозволяє аналізувати витрати керівної праці з

урахуваннямїї редукції. Проте без оцінки ступеня завантаження основними

роботами неможливо об\\\'єктивно проаналізувати інтенсивність праці керівника

чи фахівця;

0x01 graphic

ступінь використання робочого часу виконавця, який визначають виключенням

з робочого часу суми так званих формальних втрат робочого часу (простої,

виконання робіт, що не належать до функцій даного працівника, і т. ін.) і

відношенням решти тривалості часу до тривалості робочого часу.

Та, як показує ґрунтовний аналіз цих показників [14], всі вони мають

досить значні вади. Зокрема, вони не враховують специфіки творчої праці,

коли напружені розумові процеси відбуваються найчастіше не тільки

паралельно з механічними процесами фізичної праці, але й за межами

робочого місця, робочого часу і й підприємства взагалі. Крім того, межі

робочого дня керівників та висококваліфікованих фахівців, як правило,

значно ширші нормативної тривалості. Тому самі поняття простоїв та втрат

робочого часу втрачають свою конкретність, а намагання ущільнити робочий

час цих груп працівників набуває формального характеру. Це може викликати

навіть протилежний ефект — зниження ефективності розумової праці з боку

працівників, які втрачають мотивацію до праці внаслідок надмірної її

регламентації. До цього ж призводить і примусове підвищення частки

найпростіших робіт у завантаженні робочого часу творчої особистості з

числа керівників та фахівців, зміст кінцевої праці яких — генерування

ефективних пропозицій, планів, заходів, що часто бувають новими та

неординарними.

Тому в нормуванні праці цих працівників підприємства більш продуктивне

впровадження:

0x01 graphic

методів, що ґрунтуються на попередньому вивченні витрат робочого часу;

0x01 graphic

методів, що ґрунтуються на попередньому статистичному аналізі чисельності;

0x01 graphic

методів математичної статистики та бальних оцінок [14].

Методи першої групи (розрахунково-аналітичні) спираються на попередню

розробку нормативних матеріалів та аналітично-дослідні роботи з вивчення

витрат робочого часу в кожному окремому випадку.

Методи другої групи передбачають розробку й застосування нормативів

чисельності та норм обслуговування.

Застосування бальних оцінок основних факторів (особливостей трудового

процесу і виробництва в цілому, що визначають чисельність службовців у

підрозділах підприємства) відбувається на основі попередньо? бальної

оцінки в умовних одиницях, що дає змогу звести всі різноманітні показники

вимірювання результатів праці трудівників до єдиного однорідного вимірника

і визначити за бальною шкалою сумарної оцінки значення цих факторів

(провідних техніко-економічних показників конкретного підприємства),

нормативну чисельність службовців відповідного структурного підрозділу.

При встановленні нормативної чисельності фахівців і технічних виконавців

застосовують й укрупнені нормативи чисельності для окремих структурних

підрозділів.

Нормування праці керівників необхідне для встановлення науково

обґрунтованої їх чисельності в конкретних підрозділах та на підприємстві в

цілому. Працю цієї групи працівників становить виконання певного кола

функцій управління.

Функції управління складаються внаслідок раціонального поділу процесу

керування за характером та змістом притаманної йому праці. При цьому кожна

функція пов\\\'язана з певним замкненим колом робіт, що об\\\'єднуються

спільністю їх призначення та посадовим становищем керівника в структурі

управління підприємством.

Кожна функція, незалежно від її цільового призначення, містить елементи,

необхідні для забезпечення організації, координування, планування,

проектування та контролю за якісним виконанням робіт, розстановкою кадрів

по робочих місцях.

Управління на сучасному підприємстві складається із загального (лінійного)

керівництва структурними підрозділами та функціонального керівництва, що

включає такі основні функції:

0x01 graphic

розробку та вдосконалення конструкцій продукції (так звана

конструкторська підготовка виробництва);

0x01 graphic

розробку та вдосконалення технології (технологічна підготовка

виробництва);

0x01 graphic

техніко-економічне планування;

0x01 graphic

стандартизацію і нормалізацію продукції, технологічних процесів та інших

елементів виробництва;

0x01 graphic

вдосконалення організації виробництва та управління;

0x01 graphic

організацію праці та її оплату;

0x01 graphic

оперативне управління виробництвом;

0x01 graphic

контроль якості продукції;

0x01 graphic

забезпечення виробництва інструментом та обладнанням;

0x01 graphic

підтримання устаткування, енергетичного господарства та робочих приміщень

у технічно справному стані (ремонтне та енергетичне обслуговування);

0x01 graphic

організацію транспортного обслуговування виробництва;

0x01 graphic

бухгалтерський облік та фінансову діяльність;

0x01 graphic

матеріально-технічне постачання, кооперування, маркетинг

і продаж продукції;

0x01 graphic

комплектування та підготовку кадрів, організацію їх професійного

просування;

0x01 graphic

охорону праці та забезпечення техніки безпеки;

0x01 graphic

загальне діловодство;

0x01 graphic

господарське обслуговування підприємства [14].

Кожна функція управління складається з керівних робіт - комплексів

взаємопов\\\'язаних, взаємозалежних та взаємообумовлених дій, що виконують

підрозділи апарату управління або окремі виконавці. Вони супроводжуються

конкретним результатом — керівним рішенням в усній або письмовій формі

(наказ, розпорядження, аналіз, пропозиція та ін.). Керівні роботи

складаються з операцій — комплексів взаємопов\\\'язаних дій (прийомів,

розумових процесів), однорідних за характером, стабільних за змістом, які

відрізняються тим, що їхні результати не мають самостійного значення, а

використовуються як вихідні матеріали для виконання подальших операцій

(реєстрація документа, заповнення бланків, розрахунки показників,

складання графіків, діаграм, пошук інформації в картотеках та літературі,

складання, карт та інших носіїв інформації, введення інформації до

комп\\\'ютера, складання програми обробки інформації тощо).

Операції, у свою чергу, складаються з елементарних дій, прийомів, кожний з

яких не має самостійної мети і набуває значення лише в комплексі з іншими

елементами (тобто з мікроелементами, що становлять операцію).

Внаслідок другорядності значення фізичної праці у продукуванні керівного

рішення (що значно більшою мірою є результатом розумової праці) нормування

праці за тривалістю дій, прийомів, комплексу прийомів та операцій доцільне

лише для тієї групи працівників адміністративно-керівного апарату, зміст

праці яких становлять заздалегідь встановлені за обсягом і послідовністю

досить прості розумово-ручні операції технічного обслуговування процесу

управління, тобто для технічних виконавців.

Особливості складу управлінських функцій обумовлюють групування

управлінського персоналу відповідно до змісту і складності цих функцій для

подальшого нормування праці.

Найбільш доцільне таке визначення груп управлінського персоналу:

0x01 graphic

лінійні керівники, що здійснюють загальне керівництво працівниками

підлеглої їм структури управління виготовленням продукції (цехами,

дільницями, змінами, бригадами, ланками);

0x01 graphic

функціональні керівники, які здійснюють фахове керівництво підлеглими

спеціальними підрозділами (відділами, бюро, лабораторіями), діяльність

яких спрямована на забезпечення безперебійного виробництва продукції за

рахунок своєчасного розв\\\'язання фахових проблем;

0x01 graphic

службовці, які здійснюють інженерно-технічні функції забезпечення

виробництва у складі відповідних технічних, технологічних,

конструкторських відділів, бюро, лабораторій;

0x01 graphic

службовці, які здійснюють економічні, організаційні, та фінансові функції

забезпечення виробництва у складі відповідних економічних, планових,

організаційних, обліково-фінансових, постачальних, маркетингових та ін.

підрозділів;

0x01 graphic

інші службовці, зайняті технічним виконанням діловодства, інформаційним і

господарським обслуговуванням виробництва та персоналу (тобто технічні

виконавці).

Наявність особливостей у змісті праці керівних працівників (через що ця

група персоналу поділяється на лінійних керівників та керівників

функціональних підрозділів) обумовлює дещо різні підходи до нормування

чисельності адміністративно-управлінського апарату підприємства.

При встановленні лінійно-ієрархічних рівнів керування (тобто чисельності

лінійних керівників на кожному ступені) найчастіше застосовують на

практиці норми керованості . Ними регламентується максимальна чисельність

осіб, підлеглих одному керівникові. За нормою керованості встановлюється й

оптимальна кількість структурних підрозділів, що може бути закріплена за

одним лінійним керівником. При цьому виходять з професійної складової

роботи підрозділу та з того, що обсяг роботи керівника зростає пропорційно

кількості підпорядкованих йому об\\\'єктів чи осіб.

Норма керованості — це чисельність робітників, спеціалістів, службовців,

яка може бути безпосередньо підпорядкована одному керівнику тимчасово чи

постійно.

У нормах керованості для кожної посади мають бути відображені суб\\\'єктивні

риси особистості керівника (його особисті переваги та недоліки), особисті

риси підпорядкованих йому осіб (переваги та недоліки, наявність

неформального лідера серед підлеглих, збіг життєвих цілей підлеглих з

цілями організації та ін.), а також організаційно-технічні особливості

праці у підрозділі.

При встановленні чисельності функціональних керівників треба враховувати

фахову складність робіт, обсяг та різноманітність закріплених за

керівником функцій, періодичність їх повторення протягом доби, тижня,

місяця, кварталу, року. Все це, у свою чергу, залежить від факторів, що

впливають на трудомісткість обсягів управлінської праці в цілому. Ця

залежність може бути прямою чи оберненою.

Усі фактори, що впливають на витрати управлінської праці, поділяють на

такі групи [14]:

0x01 graphic

фактори, що впливають на продуктивність переробки інформації. Вони

визначаються рівнем організації, механізації, автоматизації та

комп\\\'ютеризації управлінської праці, а також психофізіологічними та

санітарно-гігієнічними умовами її здійснення, змістом перероблюваної

інформації;

0x01 graphic

фактори, що впливають на обсяг перероблюваної інформації. Вони

визначаються системою, методами і структурою управління підприємством,

типом і характером виробництва, номенклатурою і характером продукції,

розвиненістю внутрішньо - і зовнішньоекономічних виробничих зв\\\'язків та

ін.

Конкретні значення цих факторів не завжди можна точно виміряти, тому

найчастіше у ролі факторів використовують значення конкретних

техніко-економічних показників виробничого процесу. Для промислового

підприємства це передусім [16].

0x01 graphic

середньоспискова чисельність персоналу;

0x01 graphic

кількість одиниць встановленого устаткування;

0x01 graphic

кількість нормативів-показників, що використовуються на підприємстві;

0x01 graphic

кількість видів продукції, що випускається;

0x01 graphic

кількість видів матеріальних ресурсів, що надходять на підприємство;

0x01 graphic

обсяг товарної продукції;

0x01 graphic

обсяг реалізації товарів та послуг;

0x01 graphic

загальна кількість постачальників;

0x01 graphic

загальна кількість споживачів;

0x01 graphic

документообіг на підприємстві.

За допомогою методів математичної статистики значення цих показників та

відповідної чисельності фахівців обробляють для встановлення наявності

стійких зв\\\'язків впливу найважливіших факторів на трудомісткість робіт і,

таким чином,— на норматив чисельності фахівців. Така залежність має вигляд

[16]:

H ч.ф = k х xa х yb х K х pc (1)

де H ч.ф — норма чисельності фахівців;

х, у, ..., р — числові значення впливових факторів;

Продукт праці фахівця — диференційована, перероблена, інтегрована,

проаналізована інформація і вироблені на її основі рішення, програма,

план, прогноз виробничої діяльності, удосконалення техніки, технології,

організації виробництва і праці, фінансово-економічних заходів підвищення

ефективності і рентабельності функціонування фірми.

а, Ь,..., с — показники ступеня при числових значеннях факторів, вони

відображають щільність зв\\\'язку між відібраними факторами і даною функцією;

к — постійний коефіцієнт, що відображає зв\\\'язок нормативу з числовим

значенням факторів. Нормування чисельності рядових спеціалістів у фахових

підрозділах також залежить від дії факторів, що справляють найбільший

вплив і найбільш суттєві для окремого конкретного функціонального

підрозділу, обумовлюють зміст, складність, періодичність та обсяг робіт

конкретного фахово-функціонального спрямування. Всі зусилля службовців -

спеціалістів будь-якого підрозділу врешті-решт спрямовані на своєчасну та

якісну підготовку керівних рішень. Тому чисельність тих з них, праця яких

містить переважно творче начало, досить складно розрахувати на основі

нормування тривалості окремих операцій, і вона встановлюється частіше за

все також за методом математичної статистики з урахуванням впливу

провідних факторів за формулою (1).

Працю фахівців, що має більш конкретний характер, з меншою часткою творчої

праці, зі стабільними, часто повторюваними, однорідними операціями, може

бути пронормовано на основі спостереження за тривалістю

підготовчо-завершальних, основних та допоміжних операцій з урахуванням

нормативної тривалості внутрішньозмінного відпочинку (якщо він потрібен)

та особистих потреб.

При цьому слід мати на увазі специфіку підготовчих операцій фахівців, яка

випливає з необхідності обдумування отриманої роботи, вивчення необхідних

інструкцій, положень, довідників, спеціальної літератури. Основні операції

пов\\\'язані з аналізуванням інформації, її переробкою, розрахунками,

складанням графіків, таблиць, документів, інструкцій, довідкових

матеріалів тощо. Завершальні операції передбачають самоконтроль отриманих

розробок, передавання їх керівникові, виправлення матеріалів за його

вказівками і т. ін. Крім того, до підготовчо-завершальних операцій,

безумовно, входить підготовка робочого місця фахівця до роботи та

прибирання зайвих паперів, книг тощо наприкінці робочого дня, здавання їх

до архіву, бібліотеки і т. ін.

Норма часу на однорідні операції фахівців-службовців складається з

відповідних витрат часу:

H ч.фц = t п-з + t ос + tдоп + t вдп + tо (2),

де H ч.фц - норма часу на роботи, що виконуються фахівцем;

t п-з - тривалість підготовчо-завершальних операцій;

t ос та tдоп- тривалість основних і допоміжних операцій;

t вдп та tо - тривалість внутрішньозмінних відпочинків (якщо вони

потрібні) та перерв для особистих потреб.

Науково-технічний прогрес все більше пов\\\'язаний як з діяльністю

науково-дослідних та проектно-конструкторських інститутів, фірм, так і

проектно-конструкторськими підрозділами фірм, що виробляють продукцію чи

послуги. Персонал таких інститутів чи спеціальних підрозділів фірм

складається з висококваліфікованих фахівців, частина яких зайнята

високоінтелектуальною творчою працею, а частина — більш-менш однорідною

типовою, аналоговою працею із значною часткою типових, повторюваних

операцій. Праця більшої частини звичайних інженерів-конструкторів,

інженерів-технологів, інженерів - економістів дослідних та

проектно-конструкторських підрозділів може бути нормована через

встановлення норм часу, трудомісткості окремих типових операцій з

урахуванням новітніх розробок, відповідних науково-технічним досягненням у

даній галузі.

На практиці трудомісткість науково-дослідних та проектно-конструкторських

розробок визначають експертним методом: за досвідом та попередньою оцінкою

складності кількома експертами-фахівцями конкретної галузі (тобто

вірогідної тривалості) конкретного обсягу дослідних робіт та

дослідно-конструкторських розробок, проектів . При цьому експерти

визначають найкоротший, найдовший та найімовірніший терміни виконання

проекту в цілому.

Очікувана трудомісткість (норма часу) виконання проекту визначається таким

чином:

Оскільки в розробці кожного проекту є певні типові етапи (креслярські

роботи, стендові випробування, кошторисна оцінка, техніка безпеки тощо),

нормування здійснюється методом нормативної трудомісткості з введенням

відповідних перевідних коефіцієнтів [17].

Таким чином, нормування праці службовців менш досконале, ніж нормування

праці більшості робітників.

Розділ 3

ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОРГАНІЗАЦІЇ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Слід зазначити, що у зв\\\'язку зі спадом виробництва, зупинкою окремих

дільниць, цехів і підприємств, прийнята у багатьох об\\\'єднаннях,

товариствах, фірмах стратегія виживання за рахунок скорочення

управлінського персоналу, це практично всюди призвело до закриття

відділів, бюро і лабораторій нормування праці. Зараз на підприємствах

використовують застарілі норми або нормують працю досвідно-статистичним

методом. Тому відродження виробництва пов\\\'язане і з відновленням саме

технічного нормування.

Найбільш важливі напрями цієї діяльності такі:

0x01 graphic

заміна якомога більшої частини досвідно-статистичних норм праці технічно

обґрунтованими;

0x01 graphic

підвищення процента робіт, професій, де впроваджено технічно обґрунтовані

норми;

0x01 graphic

поширення технічного нормування праці на допоміжні роботи і цехи, на працю

технічних виконавців і фахівців;

0x01 graphic

розповсюдження практики використання мікроелементного нормування праці;

0x01 graphic

застосування на вітчизняних підприємствах укрупнених нормативів і типових,

групових норм;

0x01 graphic

застосування комп\\\'ютерної техніки для розрахування (конструювання)

проектованих норм за нормативами;

0x01 graphic

впровадження систематичного підвищення кваліфікації персоналу відділів,

бюро та лабораторій нормування праці;

0x01 graphic

комплектування підприємств висококваліфікованими

фахівцями-нормувальниками.[2]

Таким чином, подальше вдосконалення нормування праці як важливого фактора

економії живої праці тісно пов\\\'язане з відродженням виробництва. ї чим

досконалішими будуть технологічні процеси, техніка, технологія й

організація виробництва і праці, тим більшого зниження трудомісткості

виготовлення продукції буде досягнуто. З цього випливає, що технічне

нормування праці в цілому має подвійну сутність:

0x01 graphic

з одного боку, технічне нормування праці являє собою науковий метод

розрахування економних норм праці у конкретних технологічних, технічних,

організаційних та санітарно-гігієнічних умовах праці на робочому місці,

0x01 graphic

з іншого боку, технічне нормування праці дозволяє вияви ти резерви

поліпшення використання робочого часу і такі види виробничого й трудового

процесів, що знижують ефективність, встановити конкретні напрями

вдосконалення виробництва на основі науково-технічного прогресу, що

містять резерви підвищення продуктивності праці, скорочення чисельності

персоналу, трудомісткості й зарплатомісткості продукції.

Це обумовлює життєвість і об\\\'єктивну необхідність для розвитку виробництва

технічного нормування праці.

Але не слід вважати технічне нормування застиглою, постійною системою, бо

слідом за вдосконаленням робочих місць, форм поділу й кооперування праці,

розробкою більш економних та ефективних операцій, прийомів і рухів

(внаслідок удосконалення знарядь праці й технологічних процесів у цілому)

продовжують розвиватись та вдосконалюватись методики створення

прогресивних норм праці. Тому навряд чи варто очікувати суттєвих змін у

підвалинах наукових методів нормування праці

ВИСНОВОК

Широке впровадження автоматизації виробництва, використання

електронно-обчислювальної техніки у всіх областях господарської діяльності

істотно впливають на організаційні і виробничі структури, розподіл

трудових резервів, змінюючи сформовані організаційно-управлінські

принципи. Цей процес торкнувся і нормування праці, переорієнтування

діяльності працюючих у даній області. Якщо донедавна зусилля теоретиків і

практиків були зосереджені на створенні методів виміру праці робітників

основного виробництва, то зараз розробляються принципи і методи нормування

праці допоміжних робітників, керівників, фахівців і службовців, що

обумовлено структурними змінами.

Великий вплив на стан в нормуванні праці роблять нові напрямки в області

організації виробництва: зміна й удосконалювання методів планування (у

тому числі використання новітніх методів моделювання виробничих ситуацій,

систем забезпечення рішень і ін.); орієнтація на скорочення схованих

витрат робочого часу, межоперацінних запасів, узагалі запасів сировини,

матеріалів і комплектуючих деталей; широке впровадження системи

організації виробництва за типом зворотного зв\\\'язку; застосування методів

групової технології, групових методів організації праці й ін.

Іншою особливістю сучасного виробництва стає не тільки скорочення

чисельності робочої сили, але і зменшення питомої ваги витрат на оплату

праці в собівартості продукції. Тому все частіше результати нормування

праці застосовуються не для безпосереднього стимулювання продуктивності

праці працівників, а для розрахунку нормативної трудомісткості продукції,

визначення потреб у робочій силі й інших даних, які використовуються у

ході планування.

Проте великі фахівці в області нормування вважають, що до кінця сторіччя

збереглося стале співвідношення обсягу нормованих і ненормованих робіт;

майже не передбачається значних змін у використанні основних методів

нормування праці, за виключенням істотного збільшення (більш ніж удвічі)

числа норм, які встановлюються за допомогою мікроелементного нормування,

що, безсумнівно, зв\\\'язано з можливістю його автоматизації.

Поява автоматизованих засобів збору інформації розширило можливості

застосування будь-яких методів нормування — від усіх видів хронометражу до

мікроелементних систем.

Отже, підведемо основні підсумки :

0x01 graphic

Нормування праці — це становлення кількості та якості праці, необхідної

для виконання конкретної роботи, виготовлення конкретної продукції у

певних організаційно-технічних умовах виробництва.

0x01 graphic

Предметом нормування праці - є тривалість трудового процесу у часі.

0x01 graphic

Об\\\'єктом нормування праці є трудовий процес на конкретному робочому місці.

0x01 graphic

Науковими принципами організації нормування праці є:

* принцип відповідності;

* принцип прогресивності;

* принцип наукової та організаційно-технічної обгрунтованості;

* принцип єдності, рівнонапруженості норм;

* принцип обов\\\'язковості комплексності норм;

* принцип регламентації складу робіт та умов виконання норм;

* принцип оптимального вибору об\\\'єкта нормування;

* принцип демократичного залучення трудящих

0x01 graphic

Зміст праці службовців значно відрізняється від змісту праці робітників,

тому що функціональне призначення кожної з цих груп персоналу різне.

0x01 graphic

Зміст праці службовців полягає в обслуговуванні інформаційних потоків у

технічний, технологічній і економічній сферах функціонування підприємства.

0x01 graphic

Продукт праці керівника — керівне рішення, спрямоване на координування

діяльності виконавців, структурних підрозділів, контроль за їх виробничою

діяльністю, аналіз та узагальнення отриманих результатів для обґрунтування

подальших керівних рішень.

0x01 graphic

Продукт праці фахівця — диференційована, перероблена, інтегрована,

проаналізована інформація і вироблені на її основі рішення, програма,

план, прогноз виробничої діяльності, удосконалення техніки, технології,

організації виробництва і праці, фінансово-економічних заходів підвищення

ефективності і рентабельності функціонування фірми.

0x01 graphic

Продукт праці рядових службовців, технічних виконавців — це зведення

інформації, перенесення її з одних носіїв на інші, типова регламентована

аналітична чи графічна її обробка, розрахунки типових показників,

коефіцієнтів, сум і т. ін., необхідних як основа для вироблення

управлінського рішення фахівцями та керівниками.

0x01 graphic

Норма керованості - це чисельність робітників, спеціалістів, службовців,

яка може бути безпосередньо підпорядкована одному керівнику тимчасово чи

постійно.

Безпосередній зміст діяльності працівників, що займаються нормуванням

праці на підприємстві, включає:

0x01 graphic

вивчення й аналіз кожного елемента виконуваної роботи і виробничих

можливостей робочого місця та підрозділу;

0x01 graphic

узагальнення передового виробничого досвіду організації виробництва і

праці, впровадження раціональних прийомів і методів праці;

0x01 graphic

проектування складу, регламенту та послідовності виконання трудових

процесів (операцій) на основі даних аналізу;

0x01 graphic

обґрунтування розроблених варіантів виконання робіт з технічної,

економічної і психофізіологічної точок зору;

0x01 graphic

встановлення норм праці (тобто визначення нормативних величин кожного з

елементів трудового процесу), перевірку та уточнення їх у виробничих

умовах;

0x01 graphic

створення засад для впровадження цих норм.

На підставі такого послідовного дослідження конкретної операції, її

структури, методів виконання з\\\'являється можливість розробки конкретних

шляхів удосконалення та скорочення часу на виконання того чи іншого

трудового елементу і як кінцевий результат підвищення продуктивності

праці.

В нормуванні праці службовців підприємства більш продуктивне є

впровадження таких методів:

0x01 graphic

методів, що ґрунтуються на попередньому вивченні витрат робочого часу;

0x01 graphic

методів, що ґрунтуються на попередньому статистичному аналізі чисельності;

0x01 graphic

методів математичної статистики та бальних оцінок.

Список використаної літератури:

1. Кодекс законів про працю України.— К.: Реко-прес, 1992.

2. Постанова Кабінету Міністрів України № 197 від 20 березня 1995 р.

3. Багрова І.В. Нормування праці: Навчальний посібник. - Київ: Центр

навчальної літератури, 2003. - 212 с.

4. Бичін В.Б. Малінін С.В. Нормування праці: Підручник./ Під ред. Ю.Г.

Одьогова. - М.: Видавництво «Екзамен», 2003. - 320 с.

5. Гєнкін Б.М. Нормування праці.— М.: Економіка, 1985.- 185 с.

6. Гєнкін Б.М. Оптимізація норм праці.— М.: Економіка, 1985.- 167 с.

7. Ігумнов Б.Н. Автоматизовані системи проектування і нормування праці.—

Львів: Світ, 1992.- 210 с.

8. Методичні основи нормування праці працівників народного господарства.—

М.: Економіка, 1987.

9. Методические рекомендации по научной организации труда робочих.—

М.: НИИ труда, 1967.

10. Нормативні матеріали з нормування праці.— М.: Економіка, 1987.

11. Нормування праці / Під ред. Б.М. Гєнкіна.— М.: Економіка, 1985.

12. Нормування праці в умовах інтенсифікації виробництва.— К.:

Техніка, 1988.

13. Павленко А.П. Вдосконалення нормування праці інженерно -

технічних робітників й службовців.— М: Економіка, 1976.

14. Раппопорт В.С. Основи нормування управлінської праці на промисловому

підприємстві.— М.: Економіка, 1968.

15. Типові норми часу на роботи, які виконують економісти з праці на

виробництві.— М.: Економіка, 1989.

16. Філєв В.Й. Технічне нормування на підприємствах хімічної

промисловості.— Л.: Хімія, 1989.

17. Економіка й ринок праці / Під ред. А.С. Головачова.—Мінськ: Вища

школа, 1994.

Головне бюро з нормування праці

-Начальник бюро нормування

- 3 нормувальника за напрямами діяльності,

-1 соціолог, -1 програміст ПЕОМ

- -

-1 хронометражист

- 1 хронометражист

цех рослин-ництва

цех тварин-ництва

цех механіз-ації