Технологія вирощування рису

Технологія вирощування рису

Міністерство аграрної політики України

Сумський національний аграрний університет

Кафедра рослинництва

Реферат

на тему:

«Технологія вирощування рису»

Виконав: Z

Перевірив:

старший викладач кафедри

рослинництва

Оцінка:

Суми-2003

План

I. Народно-господарське значення рису

II. Морфологічні та біологічні особливості рису

1. Морфологія рослини рису

1. Ботанічне походження

2. Корнева система

3. Будова листя

4. Суцвіття

2. Біологічні особливості

1. Відношення до грунту

2. Відношення до тепла

3. Відношення до вологи

III. Технологія вирощування

1. Сорти і гібриди

2. Обробіток грунту

3. Внесення добрив

4. Місце в сівозміні

5. Догяд за посівами

6. Збирання врожаю

Література

Народно-господарське значення рису

Рис у світовому землеробстві є основною продовольчою культурою,

продукцією якої харчується приблизно полонина людей земної кулі, які

прожинають переважно у таких країнах, як Китай, Індія, Пакистан.

Індонезія, Японія та Ін.

За посівними площами (140 млн га) та валовими .зборами зерна (понад 170

млн т) рис є третьою у світі зерновою культурою після пшениці та кукурудзи.

В якості харчового продукту рис використовується у вигляді крупи, яка

містить до 75 % вуглеводів, 88 % крохмалю, до 7,7 % білків, до 0.5 % цукру,

1 % олії, вітаміни ВІ, Ва, РР. Рисова крупа відзначається низьким вмістом

клітковини - всього 0,3 %, тому добре засвоюється організмом людини і є

дієтичним продуктом харчування. Хворим рекомендується вживати рисовий

відвар, який має цілющі властивості.

Відходи від переробки рису на крупу у вигляді борошна із вмістом до 11 %

білка використовують як концентрований корм у тваринництві.

З рисового борошна і зародків зерна виробляють різні фармацевтичні

препарати (фітин та ін.), вітаміни. Зародки, крім того, є сировиною для

виробництва олії, яку використовують у миловарінні, для виготовлення

свічок. З битого зерна виробляють крохмаль, спирт, рисову пудру.

Велике значення має рисова солома, з якої виробляють високоякісний папір,

картон, мішковину, різні побутові вироби - міцні елегантні капелюхи, жіночі

сумки тощо. Кормові якості рисової соломи і полови невисокі

Морфологічні та біологічні особливості рису

Морфологія рослини рису

Систематиками описано 23 види рису. Серед них лише один поширений у зоні

субтропіків і південних районах країн помірного клімату - рис посівний

(Orysa sativa) Вирощують його і в нашій країні. Цей вид поділяють на два

підвиди рис звичайний з довжиною зернівок 5-7 мм і короткозерний з довжиною

зернівок до 4 мм. У нас більше впрошують рис звичайний. Цей підвид

поділяється па дві гілки - індійську і янонсько-китаііську. У індійської

гілки відношення довжини зернівки до ширини 3: 1, у японсько-китайської -

1,4-2,9 : 1. У рису виділяють багато різновидів.

Коренева система рису мочкувата, складається з 100 - 200 коренів.

Корені ніжні, мало галузяться, основна маса розміщується в шарі 20 - 25 см,

10 – 15 % проникає до 10 см, а окремі з них - до 60 - 90 см. Характерно те,

що в коренях є розвинена повітроносна тканина (аеренхіма), завдяки якій в

умовах затоплення підтримується необхідна концентрація кисню в коренях.

Листки рису лінійно-ланцетні, по краях гилчасто-зазублені, 20 -30 см.

завдовжки і 1,5 – 2,5 см. завширшки.

Стебло - соломина 80—120 см. заввишки, з 8-13 вузлами, схильна до

гілкування. Воно добре кущиться, утворюючн 3-5 продуктивних пагонів.

Суцвіття - малорозгалужена волоть 20-30см. завдовжки, має 80 - 250

колосків. Колоски одноквіткові з широкими ребристим и лусочками, тичинок

шість. Рослина самозапильна.

Біологічні особливості

Відношення до грунту

На відміну від інших круп'яних культур, рис вирощують тільки при зрошенні

в південних областях України. Грунти тут характеризуються низькою природною

родючістю, тому одержання високих і сталих урожаїв неможливе без освоения

сівозмін з багаторічними травами, посіву сидератів, внесення оптимальних

норм органічних і мінеральних добрив. Беззмінне вирощування рису призводить

до значного засмічення полів специфічною рослинністю, погіршення фізичних

якостей грунту і ного виснаження.

Пеззмінпо сіяти рис можна не більше З- 4 років після пласта багаторічних

трав з обов'язковою сівбою сидератів або внесенням органічних добрий після

двох років вирощування рису.

Створення оптимальних ґрунтових умов з урахуванням меліоративного стану

рисової зрошувальної системи, попередника, природної родючості грунтів,

сорту, системи захисту і удобрення, режиму зрошення є основою одержання

сталого врожаю з доброю якістю зерна

Відношення до тепла

Рис – теплолюбна рослина, проростання насіння якої з утвороппям нормально

розвинутих ростків відбувається при температурі 13''. Однак цей процес

відбувається активно й тоді, коли температура проіягом доби піднімається

до вказаного рівня лише вдень, а вночі опускається навіть до нуля, то не

завдає шкоди проростаючому насінню. Така важлива біологічна особливість

рису дає можливість почниати сівбу при підвищенні середньодобової

температури грунту па глибині зростання насіння до 8". У цей період

максимальна температура, за багаторічними даними, вдень при ясній погоді

стаповить ІЗ-14° , а вночі знижується до +3...+40. За таких умов після

сівби починається набубнявіння насіння, активізуються енергетичні й

синтезуючі білок системи клітини зародка, а відтак починається ріст

коріння.

У міру підвищення температури ці процеси посилюються, і через два-три

тижні з'являються сходи рису.

На тривалість вегеїації рису суттєво впливає різке понижения температури

у фазі достигання, коли настають холодні ночі і добові амплітуди температур

повітря швидко зростають. За цих умов поживні речовини повільно

переміщуються з листків до зернівок. У роки з теплою весною, жарким і сухим

літом рис достигає раніше, ного вегетаційний період коротший, а урожай

вищий.

Відношення до вологи

Рис є гігрофільною рослиною. У більшості країн світу його вирощують при

затопленні шаром води до 15 см. Тільки в деяких місцях планети, наприклад

на території Індонезії, де за вегетацію випадає близько 1000 мм опадів, рис

можна вирощувати без додаткового затоплення водою. Висока потреба рису у

воді зумовлена особливостями волосків і слабкою всисною силою як коренів,

так і листків. У зв'язку з цим він потребує також високої вологи приземного

шару гювітря(не менш 70 - 80 %).

Транспіраційний коефіцієнт рису може сягати 800—1000, але при вирощуванні

під шаром води він різко знижується і не перевищує 100 - 500. Проте за

такого відносно невисокого коефіцієнта транспірації для рису потрібні

великі витрати води на випаровування — до 25-30 тис. м3/га.

У період вегетації потреби рису у волозі неоднакові. Наприклад, дружні

сходи його з'являються при сівбі насіння у вологий, але не-затоплюваний

ґрунт. Погано витримує рис затоплення товстим шаром води (понад 5 см) у

фазі кущення, а в період максимальної потреби до вологи - у фазі

трубкування та викидання волоті його можна затоплювати шаром води до 15 см

і більше. Після цього знову знижуються вимоги рису до вологи І він достигає

без затоплення.

Рис росте на ґрунтах різної родючості і механічного складу, які не

схильні до заболочування, добре витримує беззмінне вирощування на одному

місці 3-4 роки. Кращими для нього є родючі ґрунти із слабкокислою реакцією

ґрунтового розчину (рН 5,5-6,5), за якої стимулюється ріст кореневої

системи і рослини краще засвоюють поживні речовини (чорноземи, заплавні,

важкі мулуваті).

Рис добре витримує середню засоленість ґрунту. Урожаєм 1 ц зерна рису з

ґрунту виноситься в середньому 2,4 кг азоту. 0.8 кг фосфору 12.5 кг калію.

Рис належить до світлолюбних рослин короткого дня. Швидше розвивається

при тривалості сонячного освітлення 9 — 12 год.

Вегетаційний період скоростиглих сортів рису становить в умовах України

100- 110 днів, середньостиглих 110— 125 і пізньостиглих 125 - 145 днів.

Технологія вирощування

Сорти і гібриди

На І988 рік по Українській РСР районовапо п'ять сортів рису. Всі вони

виведені у Всесоюзному науково-дослідному інституті рису.

Горизонт. 1 Напівінтенсивного типу, середньоранній, тривалість

вегетаційного періоду 102 — 128 днів. Рослини середпьорослі. Маса 1000

зерен 28-30 г.

Дунай. Інтенсивного типу, середньостиглий, тривалість вегетаційної о

періоду 113 —130 днів.Висота рослини 90-95 см. Маса 1000 зерен 34-30

г.

Краснодарський 424. ІІапівінтенсивного тину, ссрсдньо-, пізньостиглий,

трнвалісіь вегетаційного періоду 125-145днів. Рослпни високі, 100— 130 см.

Маса 1000 зерен 31-34 г.

Малиш. Інтенсивного типу, ранньостиглий, достигає за 100-110 днів.

Пірикуляріозом майже не уражується. Рослини низькорослі, 66-74 см, маса

1000 зерен 27—28 г.

Спальник. Інтенсивного чипу, середньостиглий, тривалість вегетаційного

періоду 120-125 днів. Рослини невисокі, 70 -80 см. Уражується

пірикуляріозом слабко або середньо. Маса 1000 зерен 28—30 г.

Обробіток грунту

Вирощування рису кілька років на одному місці посилює розмноження

специфічних бурянів — просянок, буль-бокомніиу та ін. Тому основним

завданням обробітку грунту є максимальне знищення бур'янів і нагромадження

в грунті доступних елементів живлення. Дуже мілке загортання насіння та

необхідність затоплення рослин рівномірним шаром води потребують, як уже

зазначалося, ретельного планування й вирівнювання поверхні. Особливості

обробітку пов'язані також з тим, що при перебуванні під шаром води в грунті

нагромаджуються відновлені шкідливі сполуки, які нездатні розкладатися й

вивільняти елементи живлення без доступу кисню.

Під рис застосовують зяблевий обробгнж грунту плугами з передплужниками

па глибину 20-27 см (залежно від глибини орного шару), а при заорюванні

багаторічних трав —до 30 см. Післн пранки грунт не обробляють, а залишають

гребенистим, щоб він провітрювався, перемерзав взимку і взагалі зазнавав

дії змін погодннх умов. Па полях, де вирощували не рис, а інші культури,

після оранки поверхню вирівнюють планувальниками. Навесні провадять 2-3

культивації чизель-культиваторами на глибину 15-18 см з одночасним

боронуванням. Після другої культивації поверхню старанно вирівнюють

планувальниками. Передпосівну культивацію з внесенням добрив провадять па

глибину 8-12 см, потім боронують і коткують важкими котками.

Внесення добрив

Рис дуже чутливий до добрив. Па кожен центнер врожаю зерна (з

відповідною кількістю соломи) він виносить з грунту 2,4 кг азоту,

1.2 кг фосфору, 3 кг калію. Па Україні рис вирощують переважно па

каштанових і солонцюватих грунтах, де потреба рослин у калії майже повністю

задовольняється. Тому калійні добрива з розрахунку 30 кг/га діючої

речопвини вносять ліпне при вирощуванні рису на чорноземах. Азотних і

фосфорних добрив у перший рік вносять не менш як по 90-120 кг/га. а на

повторних посівах дозу збільшують на 20кг/га. Більшу частину добрив

вносять до сівби. Якщо сівбу впровадять сіналкамн, доцільно в

рядки внести по 50 кг/га суперфосфату. Під час вегетації роблять 1—2

підживлення за допомогою авіації. Вносять 30 кг/га азотних і фосфорних

добрив (за діючою речовиною). Кращим з фосфорних добрив е суперфосфат

і преципітат, а з азотних —сірчанокислий амопііі, сечовина, хлористий

амоній. Нітратні азотні добрива дія рпсу непридатні, бо легко

вимиваються. з грунту.

Дуже підвішують урожаіі рису органічні добрива. Вносять під нього по 40

т/га гною або приорюють зелену масу сидеральних культур. Осіаннім часом

широко досліджується питання ефективності внесення подрібненої соломи як

органічного добрива.

Місце в сівозміні

Важливим заходом підвищення врожанності рису є правильне чергування його в

сівозмінах з суходільними культурами. На заплавних річкових долинах, де

навесні довго застоюється вода, рис висівають після овочевих культур. Сам

рис є також добрим попередником для овочевих культур.

Беззмінна культура рису призводить до забур'янення площі і зрештою до

зниження врожаю. При вирощуванні на каштанових, солонцюватих та інших

грунтах, придатних для рису, його розміщують після багаторічних бобових

трав. Кращими попередниками для рису є люцерна, конюшина. Крім того, рис

висівають після просапних культур - цукрових буряків, картоплі, баштанних,

овочевих, а також після зернобобових у зайнятому пару (гороху, сої, вики та

ін.). На Всесоюзній рисовій дослідній станції, у Краснодарському краї

прожайність рису після конюшини становила 45,5, а після рису — 33,6 ц/га.

Догяд за посівами

В Україні рис вирощують із застосування режиму зрошення за типом

скороченого затоплення .

При появі сходів злакових бур'янів (плоскухн та пі.) посіви рису по

сходах обробляють сумішшю гербіцидів сатурну (3 кг/га) і пропаніду (3 кг/га

за діючою речовиною) і через 6-10 год чеки затоплюють.

На початку кущення посіви обприскують проти шкідників (рисового комарика,

прибережної мухи та ш.) метафосом або фосфамідом у нормі 1 - 1.5 кг/га

одного з препаратів. Проти болотних бур'янів посіви у фазі 8-10 листків та

фазі кущення обробляються малими нормами гербіцидів — амінною сіллю 2,4Д (2

кг/га за діючою речовиною), базаграном (1.9 кг/га) або 2М-4Х-0.5 (0.7

кг/га) у суміші з базаграном (1 - 1,5 кг/га за діючою речовиною).

Застосовують, зокрема, метод ультрамалооб'ємного обприскування посіву (УМО)

висококонпентрованимп гербіцидами, які не викликають опіків рослин, без

застосування води.

При з'явленні на рослинах ознак захворювання на пірикуляріоз рис

обробляють такими препаратами, як рацид-П (1-2 кг/га). ци-неб (3 кг/га) або

фундазол (2 кг/га).

В період появи сходів — виходу у трубку залиті водою рисові поля розпушують

в інтервалі 5-7 днів. Це поліпшує аерацію ґрунту, знищується біологічна

плівка водоростей, гинуть бур'яни.

Збирання врожаю

Зерно у волотях рису достигає неодночасно і раніше, ніж висихає солома.

Тому рис збирають роздільним способами. Скошують його у валки жатками ЖПУ-

4,0, коли у 75% рослин зерно достигне. Висота зрізу становить 10-15 см.

Коли вологість зерна знизиться до 15%, палки підбирають і обмолочують

спеціальними комбайнами на напівгусеничному ходу СКПР-6.

За вологої погоди зерно при збиранні вимолочується не повністю. Тому

застосовують подвійний обмолот. При першому обмолоті масу не копнують, а

розстилають валками по стерні. Через 2 - 3 дні валки підбирають і

обмолочують вдруге при більших оборотах барабана.

Щоб зменшити травмування насіння, з подвійним обмолотом збирають

врожай і на насінних посівах. Зерно після першого обмолоту

використовують як насіння, а після другого -на продовольчі цілі.

З метою поліншеня збирання застосовують десикацію (підсушування) рослин.

Під час повної стиглості 70—75% зернівок посіви обприскують хлоратом магнію

з розрахунку 50 кг/га препарату, розчиненого в 200 д воли. Після підсихання

зерна до 16—15% рис обирають прямим комбайнуванням, застосовуючи подвійний

обмолот.

Насіння рису під час обмолоту травмустьея і при вологості, вищій за 15%,

втрачає схожість. Тому після збирання його треба швидко й добре очистиш та

просушити до вологості 14-13%.

Література

1. Т. С. Кияк

2. Ю. В. Шелестов

3. Д. М. Алішов

4. А. П. Довбах

5. Е. П. Альошин

6. В. П. Конохова

7. О. С. Алєксєєва