Український правопис

Український правопис

Shura19@yandex.ru

1. Український правопис, його історія та сучасний стан. Основні зміни і

доповнення у V виданні “Українського правопису”.

ПРАВОПИС - сукупність загальновизнаних і загальнообов'язкових правил,

що встановлюють способи передачі мови на письмі. Правопис охоплює

орфографію та пунктуацію. Як правило, складається історично, відбиваючи

давні традиції або нові тенденції в передачі звуків, слів і форм, що

виявляються в кожній писемній мові на різних етапах її розвитку.

Український правопис сформувався на основі правописних традицій

давньоруської мови, що ґрунтувалися на фонетичному принципі, за яким

написання має відбивати вимову. Засади давньоруського правопису

використовувалися в українській писемності 14-16 ст. У кін. 16 - на поч. 17

ст. в українському правописі усталився історико-етимологічний принцип, який

зберігався до поч. 19 ст. Разом з тим, протягом 16-18 ст. в ньому

формуються нові традиції, пов'язані з переозвученням літер алфавіту

відповідно до живої української вимови. Наприклад, за історичною традицією

зберігалася літера ъ там, де у вимові звучав і, зокрема й на місці о, е в

новозакритих складах (вънъ, жънка, тълько) у творах Івана Некрашевича, цією

ж літерою передавався звук і будь-якого походження в Літописі Граб'янки

1710, іноді для цього звука паралельно з ъ вживалася й літера и (априля,

потимъ, тилко), наприклад, у Літописі Величка 1720 і т. п.

За історико-етимологычним принципом двома літерами - ы, и, які

читалися однаково, передавався і голосний и (, максвел (Максвелл). Але чому винятком є саме ці

фізичні терміни? Мало того, що ўаус(с)ові (Gauss) змінили першу літеру, то

треба ще й зробити виняток з подвоєнням. Але ж як тепер писати

г[і]аус(с)іа[я]н, г[і]аус(с)оїда тощо? А максвел(л)іа[я]н? А

бес(с)емерування?

Далі все так само. Всі суперечності збережено з подиву гідною

послідовністю. Маємо матерія, але матеріал. Знову бачимо Дізель – дизель (а

як з іншими подібними термінами?). Трохи смішно (крізь сльози), що «за

традицією» треба писати Фрейд (Freud), тоді як в усіх українських

перекладах цього автора бачимо лише Фройд. Але до чого тут українські

переклади й українські традиції.

Отже, могила мишу породила. Проект нічого нового порівняно з УП-93 не

містить і жодних проблем не розв’язує.

2. Етапи підготовки до публічного виступу.

Публічний виступ - це усне монологічне висловлення з метою надання

впливу на аудиторію. У сфері ділового спілкування найбільше часто

використовуються такі жанри, як доповідь, інформаційна, привітальна і

торгова мова.

В основі класичної схеми ораторського мистецтва лежить 5 етапів:

1. Добір необхідного матеріалу, змісту публічного виступу;

2. Складання плану, розподіл зібраного матеріалу в необхідній логічній

послідовності;

3. Словесне вираження, літературна обробка мови;

4. Завчання, запам'ятовування тексту;

5. Проголошення.

Сьогодні в ораторській діяльності виділяють 3 основних етапи:

докомунікативний, комунікативний і післякомунікативний. Кожний з етапів

містить перелік конкретних дій, які можна представити у вигляді таблиці:

|Докомунікативний |Комунікативний |Післякомунікативний |

|1.Визначення теми і |Проголошення промови. |Аналіз промови. |

|мети виступу. | | |

|2.Оцінка аудиторії і |Відповіді на питання, | |

|обстановки. |ведення полеміки. | |

|3.Підбір матеріалу. | | |

|4.Вироблення тексту. | | |

|5.Репетиція. | | |

Підготовка до будь-якого ораторського монологу починається з визначення

його теми і мети. Тему визначає або сам автор, або ті, хто запрошує його

виголосити промову. Назва виступу повинна бути ясною, чіткою, по можливості

короткою. Вона повинна відбивати зміст промови і привертати увагу слухачів

(Наприклад: "Чи потрібні нам атомні електростанції?", "Стан охорони праці і

техніки безпеки в цеху № 5", "ПРО підготовку до проведення сертифікації

виробів". При розробці повістки для нарад необхідно особливу увагу звертати

на формулювання тем доповідей і повідомлень. Теми повинні орієнтувати людей

на участь в обговоренні конкретних проблем. Тому доцільно "розшифровувати"

пункт порядку денного "Різне", "ПРО різне" - людина буде мати можливість

заздалегідь підготувати і продумати свій виступ. Деякі промови не мають

назв: привітальна, мітингова й інші.

Приступаючи до розробки тексту, необхідно визначити мету виступу.

Виступаючий повинен ясно представляти, якої реакції він домагається.

Основні цілі публічного монологу - повідомлення і вплив. Оратор може

поставити задачу інформувати слухачів, дати певні відомості. Або він

розраховує схвилювати аудиторію, сформувати у людей переконання, уявлення,

що стануть мотивами їх поведінки, тобто призиває до будь-яких дій. Часто ці

цілі перехрещуються, сполучаються в одному виступі. Свої цілі і задачі

варто повідомити слухачам.

Важливо оцінити склад майбутньої аудиторії, заздалегідь настроїтися на

своїх слухачів, з огляду на такі фактори: освітній рівень, напрямок освіти

(гуманітарна, технічна ...), пізнавальні інтереси, стать, вік, ставлення до

теми і до оратора.

Завжди легше говорити, звертаючись до однорідного (гомогенного) складу

(дилетанти, фахівці, колеги, студенти, люди однакових політичних поглядів і

т.д.). Ніж однорідніше аудиторія, тим однодушніша реакція на виступ.

Звертаючись до молоді, не можна загравати, лестити, повчати, дорікати в

незнанні, некомпетентності, підкреслювати свою перевагу, ухилятися від

гострих проблем і питань.

Перед слухачами з високим рівнем професійної чи наукової підготовки не

можна виступати, якщо немає нових поглядів, підходів до рішення проблеми,

не можна допускати повтори, тривіальні судження, демонструвати свою

перевагу, зловживати цифрами, цитатами, ухилятися від суті проблеми.

У неоднорідній (гетерогенній) аудиторії виголошувати промову сутужніше.

Якщо публіка різна по складу, треба, по можливості, адресувати який-небудь

фрагмент кожній групі. Варто заздалегідь подумати про те, що сказати

окремим, особливо авторитетним, важливим персонам, якщо ви знаєте, що вони

прийдуть.

Необхідно також з'ясувати чисельність аудиторії. Великою кількістю

слухачів складніше керувати. У величезній масі людин легковірний, схильний

до знеособлювання, не здатний до критики, бачить усе в чорно-білих фарбах,

реагує на емоції. Чим більше аудиторія, тим простіше, наочніше, образніше

варто говорити.

Знання своїх слухачів, "прицільна" підготовка промови набувають

особливе значення під час обговорення якого-небудь важкого питання у

вузькому колі фахівців, ділових людей.

Варто довідатися, у якій обстановці буде проходити виступ - у залі, у

кабінеті, чи є там кафедра, стіл, мікрофон ...

Кафедра допомагає сконцентрувати увагу на ораторі, за нею треба

розташовуватися вільно, невимушено, установивши і намагаючись зберігати

постійно відстань у 20 - 30 сантиметрів між ротом і мікрофоном.

Важливе значення має і розміщення слухачів в аудиторії. Проксеміка -

наука про часову і просторову організацію спілкування - описує наступні

способи:

|Спосіб |Схематичне зображення |Коментарії |

|Аудиторне розміщення | |Визначає оратора від |

| | |аудиторії. Зворотній зв’язок|

| | |утруднений. Велика кількість|

| | |учасників. |

|"Конференція" | |Офіціально. По субординації.|

| | |Може визвати конфронтацію, |

| | |протистоянь думок |

|"Підкова" | |Сприяє взаємодії. Доступний |

| | |візуальний контакт. Хороші |

| | |можливості контролю |

|V – образне | |Дозволяє створити обстановку|

|розташування | |співробітництва між тими хто|

| | |спілкується при домінантній |

| | |ролі ведучого |

|"Круглий стіл" | |Об’єднує людей, демократизує|

| | |обстановку обговорення |

| | |проблем. |

|"Кабаре" | |Для роботи маленькими |

| | |групами. Можливі труднощі |

| | |фокусування уваги |

Треба з'ясувати також після яких інших промов планується ваш виступ.

Адже кожна наступна промова повинна бути цікавіше по змісту і формі, ніж

попередня.

Наступна ступінь докомунікативного етапу - "кодування" - складання

тексту - починається з добору матеріалу. Щоб виступ вийшов змістовним,

краще використовувати не одне джерело, а кілька. Джерела матеріалу

підрозділяються на групи:

1. Безпосередні - матеріал, добутий автором з життя шляхом

спостережень, власного досвіду:

. знання, практика;

. особисті контакти, бесіди, інтерв'ю;

. уява - уявне створення нових картин, образів, проектів на основі

минулого досвіду з елементами творчості.

2. Опосередковані:

. а) офіційні документи:

. б) наукова і науково-популярна література;

. в) художня література;

. г) статті газет і журналів;

. д) передачі радіо і телебачення;

. е) довідкова література: енциклопедії, словники;

. ж) результати соціологічних опитувань.

Варто пам'ятати, що "живий" досвід завжди добре сприймається слухачами,

він переконливий і йому вірять.

Матеріал публічного виступу може бути теоретичним і фактичним.

Насиченість промови тим або іншим типом матеріалу залежить від жанру. Так,

у звітній доповіді потрібно приводити безліч фактів, щоб довести положення

і переконати слухачів. Матеріал виступу повинен бути достовірним.

Попередньо перевіряють точність інформації, цифр, дат, цитат, імен.

Систематизуючи матеріал, оратор створює план, продумує композицію,

логіку викладу, складає і редагує текст.

Підготовка письмового тексту має багато переваг. Написану промову можна

перевіряти, виправляти; вона легше запам'ятовується і довше утримується в

пам'яті. Писати слід на окремих аркушах, на одній стороні. Досвідчений

оратор може обмежитися складанням тез, конспекту або розгорнутого плану

виступу.

Репетиція являє собою проголошення тексту думкою або вголос, краще

перед дзеркалом. Треба знайти таку позу, у якій ви почуваєте себе легко і

зручно, і постаратися її запам'ятати; вивчити обличчя - розправити

нахмурені брови, мімічні зморшки, що набігають на чоло; продумати жести,

прийоми встановлення контакту. Досвід показує, що на кожну хвилину виступу

приходиться 20 - 25 хвилин підготовки. Якщо виступ ретельний розроблено, то

в момент зустрічі зі слухачами виступаючий буде триматися впевнено.

Написати наказ про введення в дію нового цеху по виробництву

побутових приладів.

З А В О Д І Н Ж Е Н Е Р Н И Х М А Ш И Н

Н А К А З

24.03.2004. м. Рівне

№02-06/69

Про введення в дію цеху

по виробництву побутових

приладів

Згідно стратегічних планів розвитку підприємства та підвищення

конкурентноздатності продукції, 18.02.2004 р. було закуплено нове

обладнання для виробництва більш нового асортименту побутових приладів.

На підставі викладеного вище

Н А К А З У Ю:

1. Проектному відділу знайти і облаштувати окреме приміщення для

встановлення нового обладнання.

2. Начальнику інженерного відділу Громову І.Т. організувати

перевірку технічних креслень.

3. Головному конструкторові Яремчику В.А. ретельно перевірити

конструкторську документацію.

4. Усім службам підприємства до 20.04.2004. виконати відповідну

роботу для введення в дію нового цеху по виробництву побутових

приладів.

5. Контроль виконання наказу доручити начальникові технічного

відділу Карпенку С.В.

Директор (підпис)

В. Святенко

Л І Т Е Р А Т У Р А:

1. Бабич Н.Д. Історія української літературної мови. –Львів: Світ, 1993.

2. Блик О.П. Українська мова: Підручник: В 2-ч. – К., 1997.

3. Голова щук С. Правописний словник. –К., 1999.

4. Зубков М.Г. Сучасний український правопис: Комплексний довідник.

–Х., 1999.

5. Коваль А.П. Ділове спілкування. –К.: Либідь, 1992.

6. Паламар Л.М.; Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. –К: Либідь, 1994.

7. Сучасна українська літературна мова (За ред. М.Я.Плющ). –К.: Вища

школа, 1994.

8. Український правопис: 4-те видання. –К.: Наукова думка, 1993.