Реферат: Аналіз Бюджетного Кодексу України

Реферат: Аналіз Бюджетного Кодексу України

РЕФЕРАТ

«Аналіз Бюджетного кодексу України»

Вступ

Бюджетним кодексом України регулюються суспільні відносини щодо складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, складання, розгляду і схвалення звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів. Ці відносини є різновидом публічних і виникають у процесі здійснення влади держави та місцевого самоврядування для фінансового забезпечення завдань і функцій держави й місцевого самоврядування. В цих відносинах виявляється воля держави, яку втілюють Верховна Рада України і Кабінет Міністрів України, щодо централізованого фонду коштів, власником якого є держава.

Централізованим фондом коштів, необхідним для фінансового забезпечення функціонування місцевого самоврядування, є місцевий бюджет. Держава розподіляє бюджетні асигнування, необхідні для фінансування повноважень, пов'язаних з її функціонуванням, встановлює мінімальні державні соціальні стандарти на всій території України, мінімальну бюджетну забезпеченість, розміри державного або муніципального боргу (конкретні розміри встановлюються місцевими органами), основи фінансового контролю на всіх стадіях бюджетного процесу.

Уся складна система бюджетних відносин існує тільки у формі правовідносин.

Відносини, які виникають у процесі бюджетної діяльності, об'єктивно потребують злагодженого механізму правового регулювання. У механізм правового регулювання включаються норми Конституції України, Бюджетного кодексу України, щорічні Закони про Державний бюджет України, нормативно-правові акти Міністерства фінансів України та Державного казначейства України.

Чільне місце в механізмі правового регулювання бюджетних відносин як виду фінансових посідає Бюджетний кодекс України – вперше кодифікований в Україні акт, введений в дію з 1 січня 2002 р. В ньому вміщені як загальні норми, що регламентують правила формування, затвердження і виконання державного і місцевих бюджетів, так і спеціальні, що стосуються окремих ланок бюджетної системи.

Десять років тому був зроблений перший революційний крок у процесі формування бюджетів державного і місцевого значення, а саме ухвалений перший в історії України Бюджетний кодекс. (21 червня 2001 р.) Суттєвим досягненням цього документу, було визначення чітких «правил гри» у формуванні місцевих бюджетів.

8 липня 2010 року було прийнято Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» фактично – нову редакцію документа, яка набирає чинності 01.01.2011 р. (положення пункту 2 частини другої статті 60 та пунктів 3 і 5 частини другої статті 61 набирають чинності з 1 січня 2013 року).

Нова редакція кодексу уточнює і розвиває формулювання, доповнює документ положеннями про державні та місцеві запозичення та державні і місцеві гарантії. Законодавець вносить деякі зміни в розподіл джерел наповнення державного і місцевих бюджетів (на користь бюджетів місцевого самоврядування), перекладає виконання частини зобов’язань держави на органи місцевого самоврядування, проте – без належної фінансової компенсації їхніх додаткових витрат.

Регулювання практично всього бюджетного процесу нормами одного кодифікованого акта, з одного боку, полегшує підготовку бюджету та закону або рішення органу місцевого самоврядування про бюджет і виконання бюджетів усіх рівнів, з другого – новизна норм бюджетного кодексу та їх унікальність утруднюють застосування їх на практиці.

Дана робота містить порівняльний аналіз 16 глав бюджетного кодексу, норми яких регулюють бюджетні відносини на місцевому рівні. Зокрема в даному аналізі було зосереджено увагу у процесах створення бюджетів та регламентацію бюджетних відносин та державному та місцевому рівні. Значну частину даного документу складає розгляд процесу складання, розгляду, звітності місцевих бюджетів та розмежування видатків між бюджетами.

Особливу увагу приділено новаціям, що стосуються складання, виконання та контролю за цими процесами на рівні бюджету міста.

Порівняльний аналіз чинної та нової редакції Бюджетного кодексу України дає змогу продемонструвати зміни які відбулися у бюджетному законодавстві, та зробити об’єктивні висновки позитивних аспектів реформування бюджетної системи України. В даному випадку порівняльний аналіз є найбільш ефективним інструментом дослідження даного питання.

Аналіз до Бюджетного кодексу є складною справою, оскільки до Бюджетного кодексу вноситься доволі багато змін поточним законодавством. Щорічні закони про державний бюджет призупиняють дію окремих статей Бюджетного кодексу України, що впливає на регулювання бюджетних відносин, оскільки ці статті потребують корегування і деталізації.

Тому завданням даної роботи є надання комплексного тлумачення норм Бюджетного кодексу, роз'яснення найбільш важливих положень у поєднанні з підзаконними актами Кабінету Міністрів України, Міністерством фінансів України, які були прийняті з метою його розвитку, зробити спробу усунути можливі колізії з іншими нормативними актами, здійснити комплексний науково-теоретичний та практичний аналіз його положень.

1.  Бюджетна система України та її принципи

Бюджетна система України – сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права (Проект Закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України). Місцевими бюджетами є бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети та бюджети міського самоврядування.

Бюджетами місцевого самоврядування є бюджети територіальних громад, сіл, селищ, міст (у тому числі районів у містах) та їх об’єднань, що створюються згідно з законом (Проект Закону про внесення змін до Бюджетного кодексу).

У статті 6 Бюджетного кодексу України змін не відбулося, проте вона була доповнена частиною 7. Показники бюджетів об’єднань територіальних громад, що створюються згідно із законом, включаються до відповідних зведених бюджетів.

Загалом принципи бюджетної системи залишилися й тими ж: (Стаття 7)

1.  Принцип єдності бюджетної системи України – єдність бюджетної системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності;

2.  Принцип збалансованості – повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період;

3.  Принцип самостійності - Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні зобов’язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не несуть відповідальності за бюджетні зобов’язання одне одного, а також за бюджетні зобов’язання держави. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети;

4.  Принцип повноти – до складу бюджетів підлягають включенню всі надходження бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування;

5.  Принцип обґрунтованості – бюджет формується на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку України та розрахунках надходжень бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик та правил;

6.  Принцип ефективності та результативності (у новій редакції бюджетного кодексу України «Принцип ефективності» був замінений більш розширеним терміном «Принцип ефективності та результативності») - при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення цілей, запланованих на основі національної системи цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, шляхом забезпечення якісного надання послуг, гарантованих державою, Автономною Республікою Крим, місцевим самоврядуванням (далі – гарантовані послуги), при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

7.  Принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання гарантованих послуг до їх безпосереднього споживача;

8.  Принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями;

9.  Принцип справедливості і неупередженості – бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

10.  Принцип публічності та прозорості (нова редакція Бюджетного кодексу дає чітке визначення принципу публічності та прозорості. У попередній редакції тлумачення цього принципу було відображене наступним чином – «Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами») - інформування громадськості з питань складання, розгляду, затвердження, виконання державного бюджету та місцевих бюджетів, а також контролю за виконанням державного бюджету та місцевих бюджетів.

У новій редакції Бюджетного кодексу України був вилучений 11 принцип «Принцип відповідальності учасників бюджетного процесу».

2.  Розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України

Представлення проекту закону про Державний бюджет України Верховній Раді України. Процес представлення відбувається за принципами висвітленими у попередній редакції Бюджетного кодексу, з певними змінами. Міністр фінансів України представляє проект на пленарному засіданні Верховної Ради України. (стаття 39).

Підготовка Верховною Радою України проекту закону про Державний бюджет України до першого читання відбувається у відповідності до норм закладених у попередній редакції Бюджетного кодексу. Проте існує певна відмінність, а саме в тому, що за старою редакцією Бюджетного кодексу, Верховна Рада України приймала рішення про прийняття проекту закону про Державний бюджет України, а за новою редакцією на першому етапі відбувається виключно представлення проекту закону про Державний бюджет України (стаття 40).

Концептуальних змін у процесі розгляд проекту закону про Державний бюджет України у першому читанні не відбулося проте існує доповнення статті 41.

Підготовка проекту закону про Державний бюджет України до другого читання відбувається без концептуальних змін у порівнянні з попередньою редакцією Бюджетного кодексу України (Стаття 42).

Розгляд проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні відбувається у відповідності до норм зазначених у попередній редакції, проте ч. 3 статті 43 була доповнена:

Друге читання відбувається не пізніше 20 листопада року, що передує плановому, і передбачає голосування проекту закону про Державний бюджет України в цілому як закону.

Якщо позитивне рішення не прийнято, проводиться постатейне голосування. Під час постатейного голосування розглядаються лише пропозиції, які містилися у Бюджетних висновках Верховної Ради України і не враховані Кабінетом Міністрів України при підготовці проекту закону про Державний бюджет України до другого читання, нові пропозиції, внесені Кабінетом Міністрів України при підготовці цього законопроекту до другого читання, а також пропозиції Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо розгляду проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні.

За результатами постатейного голосування Верховна Рада України приймає проект закону про Державний бюджет України в цілому як закон із дотриманням збалансованості показників бюджету. Якщо під час постатейного голосування показники бюджету стали розбалансованими, Верховна Рада України приймає рішення про перенесення голосування щодо прийняття цього законопроекту в цілому як закону для забезпечення збалансування показників бюджету.

Проте у загальній концепції прийняття закону про Державний бюджет України відбулися деякі зміни, а саме у відсутності третього читання. Нова редакція бюджетного кодексу передбачає прийняття закону про Державний бюджет України в першому або другому читанні.

Закон про Державний бюджет України набирає чинності з 1 січня відповідного бюджетного періоду (стаття 44).

Контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства (ст. 26 Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України).

Відповідно до нової редакції Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства забезпечує: (стаття 26 ч. 1)

1.  Оцінку управління бюджетними коштами;

2.  правильність ведення бухгалтерського обліку та достовірність фінансової і бюджетної звітності;

3.  Досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень;

4.  Проведення аналізу та оцінки стану фінансової і господарської діяльності розпорядників бюджетних коштів;

5.  Запобігання порушенням бюджетного законодавства.

Концепція проведення контролю та аудиту у бюджетному процесі не змінилася, проте були доповненні окремі пункти статті 26, та дано визначення термінам Внутрішній контроль та внутрішній аудит.

Внутрішнім контролем є комплекс заходів, що застосовується керівником для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності бюджетної установи та її підвідомчих установ.

Внутрішнім аудитом є діяльність підрозділу внутрішнього аудиту в бюджетній установі, спрямована на удосконалення системи управління, запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів, виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності бюджетної установи та підвідомчих їй бюджетних установ, поліпшення внутрішнього контролю.

Основні засади здійснення внутрішнього контролю і внутрішнього аудиту та порядок утворення підрозділів внутрішнього аудиту визначаються Кабінетом Міністрів України (ст. 26 ч. 3 Закону України про внесення змін до Бюджетного кодексу України).

3.  Міжбюджетні відносини

Міжбюджетні відносини - відносини між державою, Автономною Республікою Крим та територіальними громадами щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та законами України.

Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями на здійснення видатків, закріплених законодавчими актами за бюджетами, та фінансовими ресурсами, які повинні забезпечувати виконання цих повноважень. (Стаття 81)

У новій редакції бюджетного кодексу у видах видатків, джерелах здійснення видатків та забезпечення здійснення видатків концептуальних змін не відбулося. (Статті 82, 83, 84)

Держава може передати Раді міністрів Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування право на здійснення видатків лише за умови відповідної передачі фінансових ресурсів у вигляді закріплених за відповідними бюджетами загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів) або їх частки, а також трансфертів з Державного бюджету України. (Стаття 85 ч. 1)

Деякі положення частини 2 статті 85 були замінені у новій редакції Бюджетного кодексу України. Також дана стаття була доповнена частиною 3, яка регулює відносини між головним розпорядником коштів місцевого бюджету та бюджетними установами, які утримуються з інших місцевих бюджетів у питаннях передачі товарів, придбаних за рахунок видатків на централізовані заходи.

Критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами не зазнали концептуальних змін у порівнянні з чинною редакцією Бюджетного кодексу України.

До видатків, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на: (стаття 89)

-  Державне управління.

В новій редакції Бюджетного кодексу України державне управління включає видатки на: органи місцевого самоврядування міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та органи місцевого самоврядування районного значення.

-  Освіту.

Стаття 89 частина 1 п. 2 – був доповнений підпунктом «д», який відносить до видатків на освіту позашкільну освіту (заходи районного значення з позашкільної роботи з дітьми).

-  Охорону здоров’я.

До видатків на охорону здоров’я нова редакція Бюджетного кодексу України відносить також дільничні лікарні, медичні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські та фельдшерські пункти) (Стаття 89 частина 1 п. 3)

-  Соціальний захист та соціальне забезпечення.

Нова редакція БК до державних програм соціального забезпечення відносить також центри соціальної реабілітації дітей-інвалідів, центри професійної реабілітації інвалідів, компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги громадянам похилого віку, інвалідам, дітям-інвалідам, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують сторонньої допомоги.

До державних програм соціального захисту – допомога малозабезпеченим сім’ям, інвалідам з дитинства, дітям-інвалідам, тимчасова державна допомога дітям, додаткові виплат населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг. Також деталізовано список окремих категорій громадян яким надаються пільги: ветеранам війни; особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; вдовам (вдівцям) та батькам померлих (загиблих) осіб, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; жертвам нацистських переслідувань; ветеранам військової служби; ветеранам органів внутрішніх справ; ветеранам податкової міліції; ветеранам державної пожежної охорони; ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби; ветеранам служби цивільного захисту; ветеранам Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; вдовам (вдівцям) померлих (загиблих) ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів податкової міліції, ветеранів державної пожежної охорони, ветеранів Державної кримінально-виконавчої служби, ветеранів служби цивільного захисту та ветеранів Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України; звільненим зі служби за віком, хворобою або вислугою років військовослужбовцям Служби безпеки України, працівникам міліції, особам начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони; пенсіонерам з числа слідчих прокуратури; дітям (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи, державної пожежної охорони, загиблих або померлих у зв’язку з виконанням службових обов’язків, непрацездатним членам сімей, які перебували на їх утриманні; звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби; батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби; батькам та членам сімей осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, які загинули (померли), пропали безвісти або стали інвалідами під час проходження служби; реабілітованим громадянам, які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; дружинам (чоловікам) та опікунам (на час опікунства) дітей померлих громадян, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою; суддям у відставці; пенсіонерам з числа спеціалістів із захисту рослин відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про захист рослин»; громадянам відповідно до пункту «ї» частини першої статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я, частини четвертої статті 29 Основ законодавства України про культуру, частини другої статті 30 Закону України «Про бібліотеки і бібліотечну справу», абзацу першого частини четвертої статті 57 Закону України «Про освіту»; особам, які мають таке право згідно із статтею 48 Гірничого закону України; ветеранам праці; дітям війни; багатодітним сім’ям, інвалідам, дітям-інвалідам та особам, які супроводжують інвалідів І групи або дітей-інвалідів (не більше одного супроводжуючого); компенсації особам, які згідно із статтями 43 та 48 Гірничого закону України мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення… (Стаття 89 частина 1 п. 4 б)

-  Державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми.

Стаття 89 частина 1 п. 5 виділяє такі структурні одиниці що підпадають під категорію державних культурно-освітніх та театрально-видовищних програм: театри, районні (міські) бібліотеки або централізовані бібліотеки районної (міської) централізованої бібліотечної системи, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей, включаючи заклади та установи комунальної власності, яким надано статус національного, зоопарки загальнодержавного значення державної власності).

Державні програми розвитку фізичної культури і спорту.

Дана категорія не була видозмінена в новій редакції Бюджетного кодексу України.

Міжбюджетні трансферти поділяються на: (Стаття 96)

1) дотацію вирівнювання – міжбюджетний трансферт на вирівнювання дохідної спроможності бюджету, який його отримує;

2) субвенції – міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції;

3) кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

4) додаткові дотації.

Трансферти, які надаються з Державного бюджету України місцевим бюджетам

У новій редакції бюджетного кодексу частина 1 статті 97 була доповнена п. 2., який визначає додаткові дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів.

Стаття 97 нової редакції БК була також доповнена частиною другою, четвертою та п’ятою:

2. Порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, яка вперше визначена законом про Державний бюджет України, затверджуються Кабінетом Міністрів України не пізніше 45 днів з дня його прийняття.

Дана частина стверджує, що затвердження порядку та умов надання субвенцій повинно бути здійснено Кабінетом Міністрів України не пізніше 45 днів з дня прийняття закону про державний бюджет України.

4. Голови обласних, районних державних адміністрацій, міські, селищні, сільські голови (виконавчі органи відповідних рад) у міжсесійний період приймають рішення щодо розподілу та перерозподілу міжбюджетних трансфертів, визначених у законодавчому порядку, за умови делегування їм таких повноважень відповідною місцевою радою з наступним внесенням змін до рішення про місцевий бюджет.

Частина 4 статті 97 зобов’язує голів відповідних міст та рад у міжсесійний період прийняти рішення щодо розподілу та перерозподілу міжбюджетних трансферів, з подальшим внесенням змін до рішення про місцевий бюджет.

5. Розподіл обсягу додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів між бюджетом Автономної Республіки Крим та обласними бюджетами здійснюється на підставі критеріїв, визначених Кабінетом Міністрів України, та затверджується законом про Державний бюджет України.

Додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів розподіляється між бюджетом Автономної Республіки Крим, обласним бюджетом, бюджетами міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та бюджетами районів відповідно у таких пропорціях: не більш як 25 відсотків – для бюджету Автономної Республіки Крим, обласного бюджету та не менш як 75 відсотків – для бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та бюджетів районів.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні державні адміністрації здійснюють розподіл додаткової дотації на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів з урахуванням особливостей депресивних та гірських територій і тих, що мають низький показник чисельності населення і розгалужену мережу бюджетних установ.

Частина 5 статті 97 встановлює, що додаткова дотація на вирівнювання фінансової забезпеченості місцевих бюджетів розподіляється у пропорції – для бюджетів міст республіканського АРК і обласного значення у розмірі 75%.

Висновки

З часу прийняття Бюджетного кодексу України (21 червня 2001 року) відбувалися численні зміни в законодавстві, застосування яких доводилося щорічно врегульовувати законом про Державний бюджет України, що призводило до зростання кількості текстових статей Закону та ускладнювало роботу з ним. Тому виникла необхідність унормувати ряд положень Бюджетного кодексу.

Головним завданням удосконалення Бюджетного кодексу України є створення правового підґрунтя, щодо подальшого розвитку середньострокового бюджетного планування, програмно-цільового методу бюджетування, застосування сучасних форм і методів управління бюджетними коштами, державним та місцевим боргом, вдосконалення системи державного фінансового контролю із посиленням відповідальності учасників бюджетного процесу, зміцнення фінансової основи місцевих бюджетів.

Законопроект «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України» має на меті створення правових передумов для підвищення результативності та якості управління державними фінансами, а також ефективності та прозорості використання бюджетних коштів. Зміни Бюджетного кодексу України складатимуть правову основу вдосконалення бюджетної системи всіх рівнів, сприятимуть забезпеченню її стабільності та, як наслідок, інвестиційній привабливості України в цілому.

Законопроектом унормовано актуальні для державного і місцевих бюджетів питання, враховано пропозиції органів державної влади та місцевого самоврядування, які накопичились з часу прийняття Бюджетного кодексу України, та зарубіжний досвід побудови бюджетної системи.

Основні положення проекту Закону зводяться до наступного.

Законопроектом передбачено введення нових та уточнення діючих понять і термінів з метою забезпечення універсальності понятійної бази бюджетного законодавства та уникнення подвійного трактування окремих норм.

Враховуючи необхідність підвищення ефективності управління бюджетними коштами та відповідальності головних розпорядників бюджетних коштів, законопроектом передбачено також уточнення основних функцій головних розпорядників бюджетних коштів.

З метою врегулювання взаємовідносин між законодавчою та виконавчою гілками влади у бюджетному процесі, при визначенні бюджетної політики та бюджетних параметрів на наступний бюджетний період, законопроект передбачає закріплення статусу Декларації цілей та завдань бюджету на наступний бюджетний період, визначення її змісту і терміну прийняття Кабінетом Міністрів України (до 1 квітня року, що передує плановому) та унормовує проведення парламентських слухань з питань бюджетної політики і прийняття Верховною Радою України відповідних Рекомендацій з цього питання.

Оптимізуються процедури розгляду і прийняття Закону про Державний бюджет України, а саме: визначено два читання, замість існуючих – трьох, що подовжує період його доопрацювання до другого читання Кабінетом Міністрів України спільно з уповноваженими представниками Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

Законопроектом запропоновано удосконалити порядок розгляду проектів законів стосовно їх впливу на показники бюджету (зменшення надходжень бюджету та/або збільшення його витрат) та відповідності бюджетному законодавству, встановити порядок набуття чинності законопроектів, прийнятих після 15 липня року, що передує плановому, не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Запровадити механізм середньострокового бюджетного планування та прогнозування, який максимально узгоджується із державним плануванням та прогнозуванням соціально-економічного розвитку, орієнтованого на визначення стратегічних пріоритетних завдань та досягнення конкретних результатів соціально-економічного розвитку; удосконалити застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Зокрема, пропонується вичерпне обґрунтування основних складових програмно-цільового методу бюджетування (бюджетної програми, її результативних показників, паспорту бюджетної програми) та визначення відповідального виконавця, унормовується застосування програмно-цільового методу бюджетування на рівні місцевих бюджетів. Одним із основних елементів такого методу бюджетування визначено оцінку ефективності бюджетних програм та встановлено вимоги щодо її проведення, зокрема головними розпорядниками бюджетних коштів.

Запропоновано упорядковування повноважень органів державної влади з питань бухгалтерського обліку, а саме передбачено застосування єдиних підходів до діяльності бухгалтерських служб, унормування функціональних обов’язків та повноважень головного бухгалтера як керівника бухгалтерської служби, закріплення за Міністерством фінансів регулювання питань методології бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, а за Держказначейством – ведення бухгалтерського обліку виконання бюджетів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, застосування до фондів загальнообов’язкового державного соціального та пенсійного страхування єдиних методологічних вимог до ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів та кошторисів із поданням її до Міністерства фінансів та Держказначейства, а також у складі квартального та річного звіту про виконання Державного бюджету України.

Запропоновано також удосконалення системи державного внутрішнього контролю та посилення відповідальності учасників бюджетного процесу. Зокрема передбачено запровадження в бюджетних установах внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту, конкретизовано їх суть, завдання та механізми функціонування, визначаються види порушень бюджетного законодавства (40 видів), заходи впливу (7 видів) та процедури їх застосування контрольними органами, розмежовано та деталізовано контрольні повноваження органів державної влади, уповноважених на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Проект Бюджетного кодексу доповнено нормами щодо ефективного управління фінансовими ресурсами та боргом. Зокрема, конкретизовано умови та особливості здійснення операцій з державним та місцевим боргом, залученням державних та місцевих запозичень, визначено перелік джерел фінансування дефіциту бюджету.

Для забезпечення стабільності бюджетної системи та створення привабливого інвестиційного клімату держави законопроектом передбачено унормувати на постійній основі окремі норми, які щорічно регулювалися Законом про Державний бюджет України. Зокрема, визначено склад доходів загального фонду державного бюджету, перелік захищених видатків бюджету, процедура перерахування дотацій вирівнювання місцевим бюджетам, конкретизовано субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за державними програмами соціального захисту тощо.

Список використаних джерел

1.  Бюджетний кодекс України від 21 червня 2001 року. - К.: Атака, 2001. - с. 23–24.

2.  Бюджетний кодекс України (в редакції від 08.07.2010 р.): новації для місцевого самоврядування.

3.  Закон України «Про Державний бюджет України» на 2010 рік (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, №22–23 №24–25, ст. 263).

4.  Науково-практичний коментар до Бюджетного кодексу України – М.Я. Азаров (2006).

5.  Зюнькін А.Г. Фінансове право: Опорний конспект лекцій – К.: МАУП, 2001 р.

6.  http://www.president.gov.ua/news/14588.html

7.  http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi? nreg=2154–17