Валютний дилінг. Контрольна Работа.Валютний дилінг. Контрольна Работа.АКАДЕМІЯ ПРАЦІ І СОЦІАЛЬНИХ ВІДНОСИН Федерація профспілок України ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ Кафедра фінансів КОНТРОЛЬНА РОБОТА В - 3 з дисципліни: „Валютний дилінг” Виконала студентка V курсу гр.№51 заочної форми навчання Шеремета І.В.. Перевірила Іванова Т. Г. Київ-2006 3. Задача Перший Український Банк (ПУБ) отримав від Міжнародного Банку (МБ) кредит у євродоларах на 10 млн. терміном на один рік. Кредит видано під плаваючу ставку, яка переглядається кожні 3 місяці і базується на 90-денній ставці LIBOR. Наступна дата, перегляду ставки за кредитною угодою - 16 червня, є також датою поставки ф\'ючерсного контракту .на євродоларовий тримісячний депозит. 20 березня на засіданні Комітету з управління активами та пасивами ПУБ було проаналізовано прогноз зміни відсоткових ставок, згідно з яким 90-денні ставки LIBOR зростуть із поточного рівня 6,5% річних до 7,2% річних 16 червня. Комітет вирішує хеджувати відсотковий ризик за допомогою операцій з євродоларовими ф\'ючерсними контрактами і віддає наказ співробітникові казначейства банку продати необхідну кількість контрактів. Описати угоду. Розв”язання Прийнявши рішення про хеджування відсоткового ризику за допомогою євродоларових ф”ючерсних контрактів та продажу необхідної кількості контрактів, менеджер 21 березня зв”язується з брокером ф”ючерсної біржі. Брокер повідомляє, що в червні євродоларовий ф”ючерсний контракт котується на Міжнародній Лондонській біржі фінансових ф”ючерсів з індексною ціною 100 - 6,5 = 93,5. Очікуване зростання 90-денної ставки на 70 базисних пунктів ((8,2-6,5)*100) протягом наступних трьох місяців призведе до падіння ціни червневих ф”ючерсів до рівня 100 - 7,2 = 92,8. В такому випадкуменеджер віддає наказ брокерові на продаж 100 ф”ючерсних контрактів на червень. При ставці 6,5% річних виплата відсотків МБ за 3 місяці становитиме, дол.: 0,065 * (90 / 360) * 10000000 = 162500 Якщо ставки зростуть до 7,2%, то і сума зобов\'язань ПУБ з виплати відсотків зросте: 0,072 * (90 / 360) * 10000000 = 180000 Втрати, яких може зазнати ПУБ через відсотковий ризик і яких прагне уникнути хеджуванням тоді складатимуть: 180000 - 162500 = 17500 Кожний базисний пункт євродоларового ф\'ючерсу коштує 25 дол. І тому 70 базисних пунктів зміни ціни фючерсу коштуватимуть 25 * 70 = 1750 дол за один контракт. Для повного хеджування суми в 17500 дол. необхідно продати 10 контрактів (17500 / 1750 = 10). Якщо прогноз виявився правильним, то в червні ПУБ укладе протилежну угоду і купить 10 контрактів за індексною ціною 92.8, аби закрити початкову позицію. Отже, банк одержить прибуток від проведення фючерсних операцій в сумі 17500 дол. за 10 контрактів протягом кварталу, що й покриє додаткові витрати банку з виплати відсотків за кредит. Завдяки рішенню про хеджування ризику ПУБ зміг одержати ефективну ставку 6,5% на наступний тримісячний період кредиту, починаючи з 16 червня. Якщо прогноз ПУБ виявився неправильним і відсоткові знизилися, а не зросли, як передбачалося, то банк втрачає кошти на операціях з ф\'ючерсами, але виграє з погляду виплати відсотків за кредитом. За рахунок того, що ціна євродоларового ф\'ючерсу змінюється паралельно з касовою ціною, то базис є сталим протягом усього періоду хеджування. Це дало змогу банку одержати прибуток від ф\'ючерсних операцій у розмірі 17500 дол. - суму достатню для компенсації втрат за отриманим кредитом. Зміст 1.Учасники валютного ринку, їх цілі та інтереси 2. Використання форвардних контрактів для мінімізації ризиків 3 Задача Світовий валютний (форексний) ринок включає окремі ринки, локалізовані в різних регіонах світу, центрах міжнародної торгівлі і валютно-фінансових операцій. На валютному ринку здійснюється широке коло операцій, пов\'язаних із зовнішньоторговельними розрахунками, міграцією капіталу, туризмом, а також зі страхуванням валютних ризиків і проведенням інтервенційних заходів. З одного боку, валютний ринок — це особливий інституціональний механізм, в основі якого лежать відносини по купівлі-продажу іноземної валюти між банками, брокерами й іншими фінансовими інститутами. З іншого боку, валютний ринок обслуговує відносини між банками і клієнтами (як корпоративними, так і урядовими й індивідуальними). Максимальна вага в операціях з валютою належить великим транснаціональним банкам, що широко застосовують сучасні телекомунікації. Саме тому валютні ринки називають системою електронних, телефонних і інших контактів між банками, пов\'язаних зі здійсненням операцій в іноземній валюті. Під міжнародним валютним ринком розуміється ланцюг тісно пов\'язаних між собою системою кабельних і супутникових комунікацій регіональних валютних ринків. Між ними існує перелив коштів у залежності від поточної інформації і прогнозів ведучих учасників ринку щодо можливого положення окремих валют. Виділяються такі найбільші регіональні валютні ринки, як Європейський (у Лондоні, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху), Американський (у Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Анджелесі, Монреалі) і Азіатський (у Токіо, Гонконгу, Сінгапурі, Бахрейні). Річний обсяг угод на цих валютних ринках складає, по оцінках ведучих центральних банків, понад 250 трлн. дол. На цих ринках котируються ведучі валюти світу. Тому що окремі регіональні валютні ринки знаходяться в різних годинних поясах, міжнародний валютний ринок працює цілодобово. Валютний ринок у вузькому значенні слова - особливий інституціональний механізм, що опосередковує відносини з приводу купівлі і продажу іноземної валюти, де більшість угод укладаються між банками (а також при участі брокерів і інших фінансових інститутів). Валютний ринок у широкому значенні слова - це відносини не тільки між його суб\'єктами (тобто в основному між банками), але і між банками і їхніми клієнтами. Таким чином, учасниками валютного ринку є валютні біржі, комерційні і центральні банки, урядові одиниці, брокерські організації, фінансові інститути, промислово-торгові фірми і фізичні особи, що оперують з валютою. Валютні біржі існують в багатьох країнах як самостійні фінансові установи. В більшості країн валютні біржі створюються як некомерційні установи, оскільки головна мета їх діяльності полягає не в забезпеченні високих прибутків, а в організації валютного ринку. Так, в Японії, Франції, завдання валютних бірж полягає у визначенні валютних курсів та фіксації довідкових курсів. У деяких країнах, зокрема в Україні та Росії, валютні біржі здійснюють функції обміну валют для юридичних осіб та формують ринковий валютний курс. При цьому держава в особі Центрального банку регулює обмінний курс через валютні інтервенції та інші заходи економічного та адміністративного характеру. Часто на багато профільних або на спеціальних біржах створюються спеціальні підрозділи, які займаються валютними операціями. В останні роки почали з\'являтися спеціалізовані валютні біржі, які обслуговують певні сегменти валютного ринку: Лондонська міжнародна біржа валютних ф\'ючерсів, Європейська опціонна біржа в Амстердамі, Німецька термінова біржа у Франкфурті-на-Майні, біржа термінової торгівлі в Сіднеї, Австрійська термінова опціонна біржа у Відні тощо. Одним з важливих учасників міжнародного валютного ринку є центральні банки. Як учасники валютного ринку вони формують певну стратегію і тактику в здійсненні політики валютного регулювання, управління валютними резервами, вплив на головні чинники курсоутворення через валютні інтервенції, регулювання рівня облікової ставки, нормативів обов\'язкових резервів, контроль за обсягами грошової маси в обігу тощо. Серед центральних банків найбільш впливовими є Федеральна резервна система США, Бундесбанк Германії тощо, діяльність яких суттєво впливає на міжнародний валютний ринок. Основний обсяг валютних операцій припадає на комерційні банки, які формують міжбанківський валютний ринок через здійснення всього спектра операцій з іноземною валютою, включаючи як клієнтські замовлення, так і виконання операцій для потреб і цілей банку. Банки та фінансові компанії, які функціонують на валютному ринку, за ступенем впливу на формування валютної політики та тенденції динаміки валютних курсів поділяють на дві групи: - маркет-мейкери, які здійснюють великий обсяг операцій на валютному ринку і своєю діяльністю прямо впливають на його стан, формують поточні курси іноземних валют через постійне здійснення валютних операцій один із одним та з меншими банками. - маркет-юзери - дрібні банки та фінансові компанії, які е користувачами валютного ринку і виконують значно менші обсяги валютних операцій, а їх діяльність не спричиняє суттєвого впливу на валютну політику та динаміку валютних курсів. Підприємства, міжнародні корпорації, фінансові установи, які здійснюють іноземні вкладення активів, працюють на міжнародних валютних ринках з метою вкладення виробничих інвестицій у свої іноземні філії та дочірні підприємства, організації діяльності на міжнародному фондовому ринку, проведення спекулятивних операцій за рахунок різниці у відсоткових ставках та валютних курсах на міжнародних і національних валютних ринках. Підприємства та організації, які здійснюють зовнішньоекономічні операції, мають постійний попит на іноземну валюту та створюють її пропозицію залежно від спрямованості експортно-імпортних потоків. Вони є активними учасниками валютного ринку, проте здійснюють кредитно-депозитні, розрахункові та конверсійні операції переважно через комерційні банки. Фізичні особи як учасники валютного ринку здійснюють операції неторговельного характеру з приводу купівлі-продажу готівкової іноземної валюти, у сфері туризму, переказу заробітної плати, гонорарів, пенсій, добровільних внесків тощо. Валютні брокерські фірми, які є юридичними особами і, звичайно, працюють з біржами та банками, виконують функції посередників на замовлення своїх клієнтів за кредитно-депозитними, конверсійними чи дилінговими операціями. Всі учасники валютного ринку своєю діяльністю формують певне фінансове середовище, в якому функціонують міжнародний та національні валютні ринки окремих країн. 2. Використання форвардних контрактів з метою мінімізації ризиків. Прибуток (збиток) за форвардним контрактом. Найбільш розповсюдженим способом покриття валютного ризику є купівля чи продаж іноземної валюти з постачанням у майбутньому. Форвардна купівля ґрунтується на договорі закупівлі-продажу іноземної валюти за обмінним курсом, обговореним в момент укладення угоди, у визначений термін у майбутньому чи протягом деякого майбутнього періоду. Подібним чином відбувається і форвардна продаж. Цей метод цілком виключає невизначеність щодо того, наприклад, скільки будуть складати суми майбутніх платежів і надходжень у національній валюті. Ринок форвардних валютних контрактів є невід\'ємною складовою світового валютного ринку ще від початку 80-х років. Уперше форвардні угоди почали використовувати лондонські банки в міжбанківських операціях з євровалютами. У 1985 році Асоціація британських банкірів (BBA) вже видала правила, щодо регулювання угод на міжбанківському валютному ринку (FRABBA terms), якими дотепер керуються банки за укладення форвардних контрактів. Форвардні валютні контракти дозволяють торговцю, що знає, що в майбутньому йому буде потрібно купити чи продати іноземну валюту, виконати покупку або продаж по визначеному обмінному курсу. Торговець буде знати заздалегідь, скільки місцевої валюти він повинен одержати (якщо він продає іноземну валюту банку) чи виплатити (якщо він купує валюту в банку). У такий спосіб він захищає себе від ризику коливань валютних курсів на період між моментом укладення форвардного контракту і моментом купівлі чи продажу іноземної валюти якийсь час по тому. Захист від несприятливих змін валютних курсів - реальна перевага форвардних валютних контрактів над угодами «спот». Форвардний валютний контракт - це: - негайний, нерозривний і обов\'язковий контракт між банком і його клієнтом - на купівлю чи продаж визначеної кількості зазначеної іноземної валюти - за курсом обміну, зафіксованим під час укладення контракту, - для виконання (тобто доставки валюти і її оплати) у майбутньому часі, зазначеному в контракті. Цей час являє собою конкретну дату або період між двома конкретними датами. У цьому визначенні є кілька важливих моментів, зокрема: - це нерозривний і обов\'язковий контракт. Після його укладення клієнт не може відмовитися від контракту. Він повинен купити або продати іноземну валюту, зазначену в контракті. - це контракт на конкретну суму в іноземній валюті. Клієнт не може вибрати для купівлі чи продажу суму, більшу або меншу зазначеної в контракті. - контракт повинен бути виконаний у конкретну дату (або ж у випадку опціонних контрактів - між двома конкретними датами) у майбутньому. - клієнт не може віддалити або наблизити дату виконання форвардного контракту. Варто підкреслити, що після укладення форвардний валютний контракт стає обов\'язковим. Банк повинен наполягати на тому, щоб клієнт дотримувався його, оскільки якщо цього не відбувається, то банк піддається експозиції до цієї валюти. Основне призначення форвардних валютних контрактів - забезпечення надійного страхування майбутніх платежів або надходжень за зовнішньоторговельними контрактами. Використання форвардних контрактів дає можливість визначити вартість і ефективність експортних чи імпортних операцій, нейтралізуючи можливі коливання курсів. Фінансовий зміст форвардного контракту полягає в купівлі чи продажу однієї валюти в обмін на іншу, виходячи з інтересів покупця (продавця), з метою одержання прибутку чи запобігання збиткам . Прибуток за форвардним контрактом розраховується наступним чином: В = Цс2 - Цп де, Цс2 - ринкова ціна активу на дату поставки; Цп - ціна поставки ) ціна купівлі активу, зафіксована в контракті). Тобто, якщо інвестор укладає форвардний контракт на купівлю активу через 1 міс. за наперед обумовленою ціною і на дату поставки активу, ринкова ціна активу буде вище за зазначену в контракті, інвестор, купуючи актив за форвардним контрактом, отримає вигоду. Якщо на дату поставки активу його ринкова ціна буде меншою від ціни поставки, втрати інвестора становитимуть: Вт =Цп-Цс2 Тобто, маючи через місяць сприятливу для купівлі активу ринкову кон\'юнктуру, інвестор змушений виконати умови контракту і придбати актив за ціною, вищою від ринкової. Отже, страхування з допомогою форвардного контракту полягає в перенесенні операції з реального ринку на ринок строкових угод. Причому для рядового учасника ринку, який є продавцем чи покупцем певних фінансових чи матеріальних активів, ринок форвардних угод дає змогу спланувати свої майбутні грошові надходження чи витрати і знати їх точну величину незважаючи на зміни в ринковій кон\'юнктурі. Крім того, форвардний контракт означає для виробника гарантований продаж продукції у визначений момент у майбутньому за наперед обумовленою ціною, для покупця — гарантоване надходження продукції в потрібний для нього момент і з наперед визначеними грошовими витратами на її придбання. Для професійних учасників фінансового ринку форвардні угоди - специфічний сегмент ринку строкових угод зі специфічними характеристиками, який збільшує їх можливості на ринку фінансових операцій. Професійні учасники фінансового ринку, як правило, отримують прибутки при проведенні операцій і на ринку поточних операцій, і на ринку строкових угод, оскільки вони мають високу професійну підготовку та інтуїцію. Список використаної літератури: 1. Ющенко В А, Міщенко В І Валютне регулювання: Навч. посіб.-К.: Т-во „Знання”, КОО, 1999.-359с.-(Вища освіта 21 століття). 3.. Примостка Л О Фінансовий менеджмент банку: Навч. посібник.- К.:КНЕУ,1999-280с. 4. Шелудько В. М. Фінансовий ринок: Навч. посіб.-К.: Знання-Прес, 2002.-535с.-(Вища освіта ) |
|